Правова позиція всу від 12 квітня 2017 року справі за No 6-487цс 17

Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, адже після його укладення всі обов’язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або відповідної кількості речей того ж роду й такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів – робити відповідні правові висновки.

Таким чином, щоб стягнути кошти по договору розписки, кредитор повинен зазанчити в позовній заяві лише факт передачі та отримання грошових коштів та розписувати правовідносини між кредитором та боржником не потрібно, оскільки це тільки затягне час та дасть можливість боржнику можливість не повертати борг.

Приводимо приклад з нашої практики, як кредитор розписав правовідносини з боржником та програв суд за розпискою на 1 900 000 грн. Ця стаття буде корисна тим кредитором, які дали гроші в борг по розписці і як правильно звернутися до суду, щоб повернути борг.

У судовій практиці розписка – це не договір позики, тим більше усний договір, як багато прописують в позові. Це просто зобов'язання повернути гроші кредитору. Розписка – це просто доказ того, що боржник взяв гроші в борг і повинен їх повернути. Саме так розглядають розписку судді.

Як списати борг через банкрутство фізичних осіб

Перед тим як подати до суду, кредитор повинен визначити ряд моментів, а саме:

1. Чи не пройшов строк позовної давності за розпискою;
2. Чи є в розписці зобов'язання повернути борг (практика Верховного суду України);
3. Наявність терміну повернення – тоді треба подавати після закінчення терміну, а при відсутності терміну повернення боргу необхідно направити претензію і повідомити боржника про термін повернення;
4. Наявність у розписці факту передачі грошей;
5. Відсутність у розписці відсилання до інших правовідносин (борг за товар, взаєморозрахунок по бізнесу і т д). У такому разі зникає простота грошового зобов'язання і необхідно в суді встановлювати всі нюанси правовідносин, а це вже йде затягування часу;
6. Ідентифікація суми боргу, наприклад «долари США» і просто «долари» - це дві великі різниці з точки зору законодавства.

Після визначення правильності складання розписки і наявність усіх елементів розписки, тепер необхідно визначити наявність майна боржника і разом з подачею позову накласти арешт на його майно. Арешт майна боржника – це гарантія повернення боргу. Обов'язково необхідно нарахувати інфляцію та проценти річних.

Наведемо приклад, як на рівному місці, через неправильне складання позову втратити майже 2 млн. грн.

До нашого клієнта кредитор подав позов про повернення боргу по розписці. Зверніть увагу на наступну аргументацію кредитора у позові: У 2008 році сторони усно домовилися (усний договір) про передачу 50 000 дол. У 2012 році Кредитор звернувся з претензією про повернення боргу. Але після цього, сторони вирішили грошовий борг закріпити розпискою.

У позові кредитор, постійно посилався на претензію, що кредитор постійно звертався до боржника. Навіть вказав, що борг стягується за 7 років і 7 місяців. Ми виграли справу шляхом подання заяви до суду про позовної давності і довели спираючись на позов кредитора, що останній все-таки пропустив позовну давність.Таким чином, кредитор зробив ряд фатальних помилок:

1. Він прив'язав розписку до усного договору і зафіксував факт пред'явлення претензії, чим запустив ПОЗОВНУ давність.
2. А треба було просто подати стягнення по розписці, без будь-яких прив'язок до боргу і претензії, і тоді кредитор суд виграв би.

Зразок рішення суду про стягнення боргу за розпискою