Несплата аліментів - що робити?
Як приємно людині усвідомлювати, що вона виграла справу про аліменти і ось вже знаходиться в передчутті грошей. Але грошей немає! Що робити?
Якщо рішення суду не виконується, можливо, варто скористатися правом, передбаченим ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон). Воно визначає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, у тому числі, із заявою про встановлення або заміну способу та порядку виконання. Таке рішення має бути прийнято в 10-денний термін і може бути оскаржено в установленому порядку.
Адже, згідно ст. 4 Закону, серед примусових заходів виконання рішення суду, крім звернення стягнення на дохід, передбачається також і звернення стягнення на майно боржника.
Так, у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати або інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на його майно.
З метою забезпечення цієї норми законодавством надано державному виконавцю чимало прав, серед яких, зокрема, право накладати арешт на майно боржника, опечатувати та вилучати його, а також передавати на реалізацію в установленому законом порядку і т.п.
Але, слід зазначити, що в цьому випадку боржник повинен бути власником такого майна, а також майно не повинно знаходитися під арештом або забороною і т.п.
У будь-яких інших випадках, крім наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, що роблять його неможливим, такі рішення не приймаються. Отже, суд може відхилити заяву, якщо боржник, наприклад, платить аліменти не в повному обсязі, але регулярно.
Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 189 (далі - Постанова) дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, можливе призначення тимчасової державної допомоги.
Тимчасова державна допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину, управлінням праці та соціального захисту населення.
Таку допомогу призначають у розмірі 30% прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.
Якщо ж розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру аліментів на дитину, передбаченого ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, тимчасову допомогу призначають у розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і сумою, що становить 30% прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.
Отже, відповідно до вищезгаданої Постанови, тимчасову допомогу призначають у разі, коли:
- Рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути, звернене стягнення;
- Один з батьків перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнаний в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
- Місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.
Для призначення тимчасової допомоги одержувач подає до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
• заяву за формою, затвердженою Мінпраці;
• копію свідоцтва про народження дитини;
• довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
• довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Залежно від підстав, на яких призначають тимчасову державну допомогу, додатково подаються такі документи:
рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Тимчасову допомогу призначають кожні шість місяців, починаючи з місяця, в який подано всі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач подає лише заяву, де повідомляє про обставини, які можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.
Отже, ви можете або звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи заміну способу і порядку виконання рішення суду, або в орган праці та соціального захисту населення із заявою про призначення і виплату тимчасової державної допомоги.
І на останок. Будьте готові, що співробітники цих управлінь, будуть усілякими способами «крутити носом» і перешкоджати Вам в отриманні ж Вами цієї самої допомоги. Ви для них проблема, а система влаштована так, щоб якомога менше проблем проникало в цю систему. Успіхів Вам і терпіння.