Схеми, «відкати», тіньові побори, паразитування на державному бюджеті… Це не весь перелік «чеснот» українських чиновників. Візьмімо лише один сегмент їхньої юрисдикції – дозвільний. Адже аби офіційно чимось володіти чи займатися – потрібно отримати від держави той чи інший дозвіл. А тепер той, хто хоч раз зіштовхувався в Україні з оформленням будь-якого дозволу на оренду чи придбання земельної ділянки, скаже відверто: скільки додаткових коштів довелося заплатити «зверху» за кожну «сотку» землі? Чи, можливо, знайдуться такі щасливці, яким вдалося отримати необхідний документ згідно закону? Люди знаючі вам скажуть категорично: такої людини в Україні ви не знайдете. Спробуймо з’ясувати, чому так?

МАКС-БАКС

Можемо сміливо адресувати це поки що мало відомому широкому загалу чиновнику Максиму Мартинюку. Сьогодні він перший заступник міністра агрополітики. До цього він обіймав посади керівника Держгеокадастру, Держархбудінспекції (ДАБІ) як України загалом, так і обласних управлінь у Вінниці. Тобто Максим Мартинюк член команди Гройсмана ще від тоді, коли Вінницею керував теперішній глава уряду.

Правоохоронні органи мають провести перевірку діяльності першого заступника міністра агрополітики Максима Мартинюка. Про це заявляв нардеп Віталій Купрій. Він зазначив, що має докази протизаконного надання десятків гектарів земель керівником Волинського управління Держгеокадастру за згодою Максима Мартинюка.

І це далеко не поодинокий випадок. Скандали з виділеннями земельних ділянок в Україні не мають хвилеподібного чи сезонного характеру: вони були завжди і продовжують відбуватися зараз. І байдуже – чи ти бізнесмен, чи пенсіонер, чи «атошник», інвалід чи сирота. Платять усі. І всі приблизно однаково: 300 доларів США за один дозвіл. Журналісти постійно піднімають на-гора та приділяють багато уваги цій тематиці: «Держгеокадастр Волинської області приховує інформацію про вільні ділянки від учасників АТО»; «В Житомирі близько сотні «атошників» прийшли вимагати у чиновників видачі землі учасникам бойових дій»; «Громада села Пістинь, що на Косівщині, звинувачує чиновника з Держгеокадастру у корупції» і так далі. Прикладів такого свавілля та журналістських викриттів можна навести безліч. Що ж насправді відбувається?

А насправді працює розгалужена, багатоповерхова та чітко злагоджена система з центром в Києві. Колишні працівники Вінницької міської ради стверджують, що Максима Мартинюка поза очі називали не інакше як «Макс-Бакс» за збирання данини. Саме тоді він дуже близько потоваришував із тодішнім мером Вінниці Володимиром Гройсманом. І вже після того, як Володимир Борисович обійняв посаду віце-прем’єра в уряді Яценюка, пан Мартинюк отримує посаду спершу першого заступника, а згодом і керівника ДАБІ. Саме тоді починають розробляються схеми, які продовжують успішно діяти й донині. Фактично з того часу почався процес створення тіньового дозвільного міністерства, яке успішно «курує» більшість дозвільних процедур в нашій державі.

ПІДПІЛЬНИЙ КАБІНЕТ В ДЕРЖГЕОКАДАСТРІ

Діє все в двох столичних кабінетах. В кабінеті першого заступника міністра агрополітики Максима Мартинюка. Та в іншому, щоправда без таблички. «Максим Мартинюк досі має кабінет в Держгеокадастрі. Неофіційний. Теперішній керівник служби Олег Цвях – просто прикриття схеми, він нічого не вирішує. Прямим виконавцем Мартинюка в відомстві є перший заступник Цвяха – Людмила Шемелинець. Вона й керує «кнопкою» та має доступ до всіх реєстрів», – розповів нам колишній працівник секретаріату Кабінету Міністрів України, який вирішив не оприлюднювати свого прізвища.

Як стверджує наш співрозмовник, Максим Мартинюк контролює декілька державних дозвільних органів: ДАБІ, Держгеокадастр та інші. За його словами, усі кінці сходяться в тіньове дозвільне міністерство, яке навіть організоване так, як держорган: з юристами, технічним персоналом та іншими працівниками. За усіма областями закріплені «смотрящі». Так звані куратори регіонів контролюють всю Україну. А от законні начальники обласних дозвільних органів – просто підставні люди, які нічого не вирішують. У їх компетенцію входить лише підписати те, що наказали, або придумати відмовку тому, хто не платить поборів.

Процес виглядає збоку так: людина приходить в одне із обласних управлінь, щоб оформити чи продовжити якийсь дозвільний документ. Оббиває пороги, пробує все зробити законно. Але ж нічого «чомусь» не виходить. Потім людина вимушено шукає того, хто може допомогти вирішити питання. Звісно за гроші. І так за кожен дозвіл. Насправді набігають десятки, сотні мільйонів гривень! Кошти йдуть в Київ щомісяця. Географія та всеохоплення системи відверто вражає. Платити повинні усі без винятків, починаючи від інвалідів та пенсіонерів, закінчують учасниками АТО.

ПРИВАТНІ ФІРМИ ТЕЖ У СХЕМІ

Про ще один варіант державного рекету під прикриттям тіньового міністерства дозволів розповів підприємець з Волині Андрій Павлишин: «Скажімо, ти приносиш документи на оформлення ділянки землі. Згідно закону ділянка нормальна і ти її можеш оформити. Однак чиновники знаходять потрібні «відмазки» – як от три деревця, через які не можуть віддати ділянку, або мовляв там немає дороги.

Поки ти чекаєш 30 днів на погодження ділянки, вони знаходять їй власника. Просто дзвонять своїй людині, яка оформлює ділянку «заднім числом» на себе. Ти приходиш в обласне управління, а тобі кажуть – вибачте, ділянка вже має власника».

Або якщо не заплатив «згідно тарифу» за погодження документів – твій пакет документів направляють в іншу область, мовляв для перевірки. В іншій області взагалі не розуміють, про що йде мова. Відтак звідти також приходить відмова, причину звісно знаходять. І зрозуміло, це питання можна вирішити лише через схему тіньового міністерство дозволів.

Також, за словами підприємців, в обласному управлінні вас можуть перенаправити у приватну фірму, яка, мовляв, може вирішити ваше питання. Зазвичай, це агенція по земельних питаннях зі схеми, що знаходиться десь по сусідству з управлінням. Такими часто керують «смотрящі» Максима Мартинюка.

СИСТЕМА «КНОПКА» і тарифи

Як розповів нам колишній урядовець, більшість процесів керуються з Києва через так звану систему «кнопки», про яку ми згадували вище. «У Києві є 24 сервери зі всіх областей, які зведені на так звану «кнопку». Там є доступ до всіх реєстрів. «Кнопкою» керують вручну: хочуть – показують якусь ділянку, хочуть – приховують, хочуть – реєструють документи, хочуть – пакет документів зависає. І так в будь-якій області. На цій «кнопці» зберігаються всі скани документів-заявок, і там присвоюється номер справи. Але якщо в Києві виключають сервер, то документи неможливо ні зареєструвати, ні відсканувати. Часто виходить так, що твій пакет документів не погоджують, і ти отримуєш відмову через те, що кнопка «не працює», а документи зависають в системі», – говорить наше джерело.

Щодо тарифів та сум, то, за його словами, мова йде про мільярди. «70% «зборів» з областей надходять в розпорядження «Макса» в Київ, 30% – розподіляється між посередниками. Тарифи різні. Розцінка приблизно така: 10% від потенціалу землі, від того, що з неї може отримати власник.

Наприклад, якщо з 2 га землі з бурштином можна отримати від 600 тис. до 10 млн доларів, то щоб отримати цю землю треба «сплатити» 10% від цієї суми», – пояснює наш співрозмовник. І додає, що, для прикладу, за 1 га землі під сільське господарство треба заплатити – 700$. Більше того, тарифи ростуть, бо землі все меншає…

ОБЛАСНІ ЧИНОВНИКИ В ЗАРУЧНИКАХ

Тіньове міністерство контролює все, приховати неможливо нічого, адже вони ведуть повний облік.

Відтак, начальник на місці відповідальний за відправку «каси» в столицю не може схитрувати і залишити кошти собі. Якщо він до цього вдається, то його одразу ставлять «на лічильник» та блокують доступ до «кнопки». Він змушений збільшувати тариф, аби «відбити» свій особистий борг перед тіньовим міністерством. У протилежному випадку – чиновників просто «зливають». Тому й не дивно, що найчастіше представники ДАБІ та Держгеокадастру поповнюють кримінальні лави хабарників щомісяця: у Дніпрі затримали хабарника, в Кіровоградській області такий же зловмисник, тернопільський чиновник «погорів» і так по всій Україні.

Окрім цього, за словами нардепа Віталія Купрія, Максим Мартинюк має необмежену індульгенцію на звільнення своїх підлеглих у разі їхньої відмови виконувати злочинні вказівки. «Посадовець змушував всіх регіональних керівників Геокадастру писати заяви про звільнення за власним бажанням без зазначення дати. У випадку відмови від участі в корупційних схемах Мартинюк звільняв непокірних чиновників, просто проставляючи штамп з сьогоднішньою датою. Минулого року в такий спосіб лише на Дніпропетровщині за один день були звільнені 10 регіональних керівників Держгеокадастру», – розповідав нардеп.

Було би дивно, якби така ситуація, організована Максимом Мартинюком, була таємницею для перших осіб держави. Звісно, вони в курсі справи. Адже теперішній керівник уряду Гройсман – товариш ще з Вінницької мерії. Ось таке от замкнуте коло. Плати, або отримаєш відмову.

Источник: Bbcccnn.com.ua