Южноукраїнський міський суд
Миколаївської області
55000, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, За
Позивач: Степанова Алла Петрівна
02070, м. Київ, вул. М. Тимошенка 6уд.24, кв. 5
номер засобу зв 'язку: (093)123-45-67
Відповідач 1: Степанов Сергій Вікторович
55000, Миколаївська область,
м. Южноукраїнськ, вул. Трактористів, 15, кв. 85
Номер засобу зв 'язку: (0513) 32-54-76
Відповідач 2: Степанов Віктор Федорович
55000, Миколаївська область,
м. Южноукраїнськ,вул. Трактористів, 15, кв. 85
Номер засобу зв 'язку невідомо
Позов немайнового характеру
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання правочину недійсним
25 лютого 2004 року між мною, Степановою Аллою Петрівноюа, (надалі - Позивач) та Степановим Сергєм Вікторовичем (надалі - Відповідач 1) було укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів громадського стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про одруження 1-РБ № 8567265 та, цього ж числа, зроблено запис в книзі реєстрації актів про одруження за № 0369.
Під час шлюбу та за спільні кошти нами із Відповідачем 1 придбано майно, що є спільною сумісною власністю, в тому числі і автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser № кузова TVK NTKL46U68F890216.
Придбане спільно із Відповідачем 1 майно було оформлене на ім'я Відповідача 1.
Так, згідно кредитного договору №142/H, укладеного між Відповідачем 1 та ВАТ «ПриватБанк» 08 серпня 2008 року, з якого вбачається, що Відповідач 1 отримав кредит у сумі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США 00 центів на придбання автомобіля марки Toyota Land Cruiser № кузова TVK NTKL46U68F890216. Автомобіль набувається Відповідачем 1 по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу №АК/25607 від 20.10.2008 року.
Згідно детального розпису загальної вартості платежів та визначення сукупної вартості Кредиту і реальної процентної ставки, що є додатком №2 до Кредитного договору №142/H від 08.08.2008 року вартість автомобіля (застави) складає 85 000 (вісімдесят п’ять тисяч доларів США 00 центів).
Згідно договору поруки від 08 серпня 2008 року я виступила поручителем за виконання зобов'язань Відповідача 1 по кредитному договору №142/H від 08.08.2008р. та несла із Відповідачем 1 солідарну відповідальність за виконанням останнім зобов'язань.
Відповідно до довідки ПАТ «ПриватБанк» (правонаступника ВАТ «ПриватБанк») від 31.07.2010 року кредит за кредитним договором №142/H від 08.08.2008р. достроково погашений 31.08.2009 року.
Відповідно до ч.1 ст.60 CK України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У відповідності до ч.1 ст.69 CK України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Враховуючи той факт, що останнім часом наше спільне життя із Відповідачем 1 не склалося, спільне господарство нами не ведеться вже більше року і мені не відомо місцезнаходження спільно придбаного автомобіля марки Toyota, модель Land Cruiser № кузова TVK NTKL46U68F890216, оскільки Відповідач 1 не вважає за потрібне про це мене повідомляти та надавати користуватися спільним авто, я вирішила поділити майно, що є нашою спільною сумісною власністю.
Проте, звернувшись до адвоката, який зробив відповідний запит до уповноваженого органу з питань реєстрації транспортних засобів, я випадково дізналася, що автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser № кузова TVK NTKL46U68F890216, який є нашою спільною сумісною власністю із Відповідачем 1 відчужено на користь іншої особи.
Так, згідно відповіді Управління державної автомобільної інспекції в Миколаївській області від 18.05.2010 року № 7/3569 на запит адвоката Самойленка В.Ф. вбачається, що 15.09.2008 року автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser № кузова TVK NTKL46U68F890216, було зареєстровано за Відповідачем 1 Миколаївським МРЕВ УДАІ УМВС України в Миколаївській області.
Проте, 19.10.2009 року автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser № кузова TVK NTKL46U68F890216 було знято з обліку для реалізації та цього ж дня на підставі біржової угоди Універсальної біржі «Схід» від 19.10.2009р. №3698 було зареєстровано за гр. Степановим Віктором Федоровичем (надалі - Відповідач 2).
Вважаю за необхідне звернути увагу суду на той факт, що Відповідач 2 є батьком Відповідача 1 !
Відповідно до ч.1 ст.65 CK України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до ч.З ст. 65 CK України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.
Відчужений Відповідачем 1 автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser № кузова TVK NTKL46U68F890216 є цінним майном. Його ринкова вартість на сьогоднішній день становить близько 650 000 грн., а тому, я вважаю, що відповідно до ч. З ст.65 Сімейного кодексу України, моя згода на відчуження цього автомобіля мала б бути подана письмово. Втім, я а ні усної, а ні письмової згоди на відчуження вищевказаного автомобіля не надавала.
До моменту отримання листа УДАІ в м. Миколаївській області від 18.05.2010 року № 7/3569, я навіть не знала, що даний автомобіль вже відчужено Відповідачем 1 та зареєстровано на іншу особу.
Відповідно до ч.2 ст.65 CK України, дружина, чоловік мають право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Біржова угода від 19.10.2009р. №3698 щодо відчуження Відповідачем 1 вказаного автомобіля, що є нашою спільною сумісною власністю, на користь Відповідача2 виходить за межі дрібної побутової, а тому, моя згода на відчуження Відповідачем 1 вказаного автомобіля мала б бути подана письмово.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч.1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно до ст. 369 ЦК України, передбачається наявність згоди другого з подружжя на укладення таких договорів (що спрямовується на розпорядження спільним майном), яка не може бути спростована. Під дрібними побутовими договорами треба розуміти договори, що задовольняють побутові потреби особи і стосуються предмета, який має невисоку вартість.
Вказана стаття встановлює презумпцію згоди одного з подружжя на укладення зазначених договорів другим із подружжя. Відповідач 2, як набувач за біржовою угодою, знав що Відповідач 1 перебуває у зареєстрованому законом шлюбу, все ж таки діяв несумлінно, тобто знав або повинен був знати, що другий з подружжя згоди на укладання договору не давав. Укладена одним із подружжя угода, пов'язана з розпорядженням спільним майном обох з них, може бути визнана недійсною з мотивів відсутності згоди на це другого з подружжя лише на його вимогу й лише у випадках, коли доведено, що друга сторона знала або повинна була знати про незгоду другого з подружжя з укладенням даної угоди.
Відповідач 1знав, що моєї згоди на вчинення ним такого правочину не було а також Відповідач 1 не мав повноважень на вчинення таких дій.
На укладання таких договорів (дрібно побутових) не поширюється положення про наявність презумпції згоди другого з подружжя. Згідно з ч. 3 статті 369 ЦК України, що коментується, згода другого з подружжя має бути подана письмово, а на укладання договору, що потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, повинна бути нотаріально засвідчена.
Варто також зазначити, що відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Уживаними товарами вважаються товари, що були у користуванні не менше року, транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу згідно із законом, а також будь-який капітальний актив, що був прийнятий в експлуатацію до його продажу. Вказаний автомобіль був у нашому користуванні з 20.10.2008 року. (день укладення договору купівлі-продажу автотранспортного засобу №АК/25607).
Таким чином автомобіль, до дня його продажу Відповідачем 1, був у нашій спільній власності та користуванні більше року, тому не міг бути реалізований через укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу. Все викладене є прямим порушенням Відповідачами цілої низки законів.
Враховуючи все вищевказане, Відповідачі неправомірно, без моєї згоди, в порушення ст.ст. 60, 65, Сімейного кодексу України, уклали біржову угоду від 19.10.2009р. №3698 щодо відчуження вищевказаного автомобіля, чим порушили мої права власника на спільне сумісне майно подружжя та завдали мені збитків, а тому, вважаю, що вказана біржова угода має бути визнана судом недійсною.
На підставі ст.ст. 60, 65 Сімейного кодексу України, ст.ст.321, 368, 369, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. З, 10, 118 Цивільного процесуального кодексу України,
ПРОШУ:
1.Прийняти позовну заяву до розгляду;
2.Визнати недійсною біржову угоду від 19.10.2009р. №3698;
3.Стягнути з Відповідача 1 судові витрати на мою користь.
Додатки:
1.Оригінал фінансового документа про сплату державного мита;
2.Оригінал фінансового документа про сплату витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи;
3.Копія паспортних даних Позивача;
4.Копія свідоцтво про одруження;
5.Копія кредитного договору _______________________;
6.Копія договору поруки __________________________;
7.Копія довідки ПАТ «ПриватБанк» від ______________;
8.Копія відповіді УДАІ в Миколаївській області від __________________;
9.Копія позовної заяви з додатками для Відповідачів - 2 примірники;
10.Клопотання про витребування доказів;
11.Заява про забезпечення позову.
«____ »____________ 2010р. Степанова А.П.
