АГРЕСІЯ (від лат. Aggressio-напад), застосування збройної сили державою (агресором) проти суверенітету, територіальної недоторканності, незалежності іншої держави, а також інше посягання з застосуванням збройної сили однієї держави на інше, несумісне зі Статутом ООН.
Прикладами можуть служити напад фашистської Німеччини на СРСР (1941), агресія США проти Гватемали (1954), англо-франко-ізраїльська агресія проти Єгипту (1956), агресія Ізраїлю проти Лівану (1982). США проти Гренади (1983) та Лівії (1986).
Згідно з прийнятим визначенням свідченням агресії є раніше застосування державою першим збройним (сили проти іншої держави в порушення Статуту ООН).
З урахуванням перерахованих у визначенні актів агресії можна виділити такі її види: пряма агресія, непряма агресія і співучасть в агресії.
Акти прямої агресії - вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави, будь-яка військова окупація, навіть тимчасова, що є результатом такого вторгнення або нападу, будь-яка анексія території іншої держави. До прямої агресії відносяться також бомбардування або використання зброї проти іноземної держави, блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройних сил держави на сухопутні, морські чи повітряні сили (флоти) іншої держави; порушення встановлених міжнародних угодою умов військової присутності на території іншої держави.
При непрямій агресії держава-агресор застосовує збройну силу приховано, наприклад шляхом використання збройних банд, найманців, нерегулярних військових формувань. Участь нерегулярних військових формувань або добровольців у наданні допомоги національно-визвольним рухам не є агресією з точки зору міжнародного права, яке визнає право націй на самовизначення. Це підкреслюється в ст. 7 Визначення агресії: «Ніщо в цьому визначенні, не може якимось чином завдавати шкоди випливає з Статуту (ООН) праву на самовизначення, свободу і незалежність народів ...».
Співучастю в агресії вважається надання державою своєї території для агресії проти іншої держави. Наведений у визначенні перелік актів агресії не є вичерпним: виходячи з положень Статуту ООН, Рада Безпеки ООН може кваліфікувати як агресію і інші дії.
У визначенні агресії підкреслюється, що агресивна війна є злочином проти миру і агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Не є і не можуть бути визнані законними ніякі територіальні придбання або особлива вигода, отримані в результаті агресії. У той же час держава яка піддалася агресії в будь-якому її вигляді, має право на індивідуальну або колективну самооборону (див. Статут ООН, ст. 51); про вжиття заходів самооборони необхідно негайно повідомити Раду Безпеки ООН.
Констатувавши наявність акта агресії. Рада Безпеки ООН може винести рішення про застосування до агресора заходів невійськового характеру: повна або часткова перерва економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо та інших засобів сполучення, розрив дипломатичних відносин. Якщо це виявиться недостатнім, Рада Безпеки може вирішити питання про застосування до агресора заходів військового характеру повітряними, морськими або сухопутними силами, включаючи демонстрації, блокаду й інші операції повітряних, морських або сухопутних сил. У разі застосування військових санкцій проти агресора держави - члени ООН повинні надати в розпорядження Ради Безпеки збройні сили на основі спеціальних угод, що укладаються між Радою Безпеки і відповідними державами.