до Апеляційного суду Черкаської області
18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316
Суд першої інстанції:    Придніпровський районний суд м. Черкаси
18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316
Позивач:                     Хек Дмитро Миколайович
місце проживання:
18000, м. Черкаси, вул. Леніна, буд. 3, кв. 34
тел.: (093) 660-42-38
Відповідач 1:                         Чук Тамара Віталіївна
місце проживання:
18000, м. Черкаси, вул. Леніна, буд. 3, кв. 35
Відповідач 2:                           Чук Денис Олегович
місце проживання:
18000, м. Черкаси, вул. Леніна, буд. 3, кв. 35
Відповідач 3:                                Чук Яна Олегівна
місце проживання:
18000, м. Черкаси, вул. Леніна, буд. 3, кв. 35
Відповідач 4 (Апелянт):                  Чук Олег Володимирович
місце проживання:
18000, м. Черкаси, вул. Леніна, буд. 3, кв. 35
Відповідач 5:                        Чук Тамара Вікторівна
місце проживання:
18000, м. Черкаси, вул. Леніна, буд. 3, кв. 35

Суд першої інстанції:
Суддя: Скляренко В.М.
Справа: 123/1234/13-ц

Заперечення на апеляційну скаргу
Чука О.В. від 11.11.2013 р.

Чук Олегом Володимировичем (надалі - Апелянт) подано апеляційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.11.2013 р. у справі № 123/1234/13-ц за позовною заявою Хек Дмитра Миколайовича до Чук О.В., Чук Д.О., Чук Я.О., Чук О.В., Чук Т.В. про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення.

Апеляційну скаргу вважаю необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

І

У своїй апеляційній скарзі Апелянт зазначає, що квартира № 35 у житловому будинку № 3 по вул. Леніна що у м. Черкаси нібито набута Хек Д.М. неправомірно, а також те, що вказана квартира нібито відчужена незаконно. Дане твердження є помилковим, оскільки Хек Д.М. на законних підставах набув право власності на дане нерухоме майно. Вказаний правочин є дійсним (презумпція правомірності правочину).
Правочин - це правомірна, не заборонена законом дія, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Апеляційна скарга, містить позицію іншого Відповідача по справі – Чук Т.В., яка до суду жодного разу не з’явилась, не надала своїх пояснень та заперечень.

Той факт, що Чук Т.В. в день підписання правочину по відчуженню квартири Березою Л.П., отримувала замінну підтримуючу терапію (вживала ліки психотропного характеру) і зовсім не пам’ятає події 11.06.2012 р. є нічим не підтвердженим. В день укладання правочину Чук Т.В. знаходилась у Нотаріуса разом з Чук О.В, який своїм підписав надав нотаріусу свою згоду на продаж зазначеної квартири та укладання договору купівлі-продажу, про що зазначено у договорі купівлі-продажу від 11.06.2012 р. Заява апелянта знаходиться у справах Нотаріуса – Сопільняк А.О.    


ІІ

Апелянт зазначає, що ним було заявлене усне клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку із захворюванням Відповідача Чук Т.В. на підставі ст. 202, ч. 1 п. 2 ст. 203 ЦПК України, але суд не визнав ці обставини достатніми для зупинення провадження і в задоволенні клопотання відмовив.
Слід зазначити, що ті підстави на які посилався представник апелянта (ст.ст. 202, 203 ЦПК України) у своїй апеляційній скарзі, не є підставою для зупинення провадження у справі, оскільки зупинення провадження судом з цих підстав є лише правом суду а не його обов’язком. Більше того, недієздатність Чук Т.В. ніяким чином не стосується розгляду даної справи по суті, тому що позбавлення права користування даного Відповідача не залежить від її недієздатності, оскільки над нею встановлено опіку.
Чук Т.В. на момент вчинення нею правочину щодо відчуження даної квартири, не була недієздатною, а її чоловік, теперішній опікун, надав свою нотаріально посвідчену згоду на відчуження квартири.
Відповідачі, заперечуючи проти свого виселення, порушують права Хек Д.М. тим, що штучно створюють перешкоди Хек Д.М. щодо володіння, користування, та розпорядження ним своїм майном, шляхом подання чисельних позовів та скарг, а саме:
• Визнання особи недієздатною;
• Звернення до органів УМВС із заявою щодо шахрайства з боку Берези Л.П. та Хек Д.М.;
• Звернення із позовом щодо визнання договорів купівлі-продажу даної квартири;
• Накладення арешту на квартиру № 35, у ж/б № 3 по вул. Леніна що у м. Черкаси.
Відповідачі вимагають в судовому порядку визнати недійсними договори купівлі-продажу житла на підставі ст. 225 ЦК України та вимагають повернути сторони у становище, що передувало здійсненню правочинів, проте Відповідачі не ставлять питання про застосування наслідків недійсності таких правочинів. А це – повернення Відповідачами отриманих ними грошових коштів, яких у них вже немає. 

ІІІ


Підстави для проживання у вказаній квартирі, залежать від наявності чи відсутності права власності на квартиру № 35 у житловому будинку № 3, що знаходиться по вул. Леніна у м. Черкаси. Підстави у Відповідачів щодо проживання у вказаній квартирі – відсутні.
Подальше посилання апелянта на відповідні статті ЦК України (ст.ст. 386, 392) є безпідставними оскільки стосуються права власності власника яким в даному випадку є Хек Д.М. а не як не Відповідачів.
У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на ЗУ «Про власність», який втратив чинності на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 р.

На підставі вищенаведеного та у відповідності до статей 27, 31, 292, 307 Цивільного процесуального кодексу України,

ПРОШУ:

1.    Постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги Чук Олега Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.11.2013 р. у справі № 123/1234/13-ц, а саме рішення Придніпровського районного суду залишити без змін.

«___»________________2014 р.                                 Д.М.Хек

Примітка до Заперечення на апеляційну скаргу (у справі про виселення):

1. В даній категорії справ, немає підстав для відмови у задоволенні позову про виселення, якщо позивач у встановленому законом порядку набув право власності на нерухоме майно.

Back to top