До Київського міжобласного апеляційного господарського суду
01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
Через Господарський суд Черкаської області
18005, м. Черкаси, бул. Шевченка, 307
Апелянт: Відкрите акціонерне товариство "Ерсте Банк"
01034, м. Київ, вул. Прорізна, 6, код ЄДРПОУ 3401693,
МФО 38009, кореспондентський рахунок 32003142901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321034
Боржник: приватне підприємство "Моном"
18028, м. Черкаси, ______________________
Розпорядник
майна: арбітражний керуючий Іваненко Іван Іванович
18000, м. Черкаси, _________________________
Кредитор 1: Іщенко Іван Іванович
18000, м. Черкаси, _________________________
Кредитор 2: Кащенко Іван Іванович
18000, м. Черкаси, _________________________
Кредитор 3: Закрите акціонерне товариство Комерційний Банк
"ПриватБанк" в особі Філії "Черкаського головного регіонального управління
Закритого акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"
18023, м. Черкаси, вул. Гоголя, 221
ВІДЗИВ НА АПЕЛІЦІЙНУ СКАРГУ
на ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.11.2009 року
по справі №
16 листопада 2009 року відкритим акціонерним товариством "Ерсте-Банк" було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.11.2009 року. Скаржник вважає, що при винесенні вказаної ухвали судом було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Із таким висновком Скаржника не можна погодитись за наступних підстав.
Судом було встановлено під час засідання, що вимоги Скаржника до Боржника – приватного підприємства "Постачальник" випливають із договорів іпотеки. При цьому Скаржником не було доведено наявність грошових зобов'язань Боржника. Вважаю, що вказаний висновок є правильним та обґрунтованим. Статтею 1 Закону про банкрутство встановлено визначення кредитора. Кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Підтвердження грошових зобов'язань до Боржника до судового засідання та під час нього надано не було. Згідно з частиною 2 статті 26 Закону про банкрутство майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя, а не для підтвердження його грошових вимог. Така ж позиція ВГСУ відповідно до Рекомендації від 04.06.2004 року № 04-5/1193.
Більше того, відповідно до п. 8.5. цієї Рекомендації задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом про банкрутство. Цим виражено загальноправовий принцип конкуренції спеціальних норм права.
Як аргумент Скаржник також наводить Постанову ВГСУ від 19.02.08 року за якою судом було допущено кредитора АБ "Київська Русь" в процедуру банкрутства майнового поручителя та заставодавця приватного підприємства "Тіман". Для допуску до процедури банкрутства було дотримано двох умов: перша – ПП "Тіман" є заставодавцем, друга – ПП "Тіман" є майновим поручителем ТОВ "Халал", що відповідно є боржником перед АБ "Київська Русь". Приватне підприємство "Постачальник" ніколи не було поручителем перед будь-якими боржниками Скаржника.
Більше того, відповідно до Закону України "Про заставу" заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Приватне підприємство не було ні боржником ні майновим поручителем перед Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" чи іншими особами, що є боржниками перед Скаржником.
2. Вказано також, що розпорядник майна без належних підстав 16.11.2009 р. скликав збори кредиторів. Підстави та повноваження про скликання зборів кредиторів передбачені статтею 16 ч. 1 Закону про банкрутство, де зазначено, що протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.
3. Вважаю також неправильними висновки скаржника про ознаки фіктивного банкрутства в діях Пащенка В.В. Єдиним аргументом є те, що ніби "фінансовий стан боржника не дозволяв останньому брати на себе такі зобов'язання, які завідомо не можуть бути виконані".
Такий аргумент ніяк не збігається із об'єктивною стороною складу злочину фіктивного банкрутства (Завідомо неправдива офіційна заява громадянина - засновника (учасника) або службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина – підприємця про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі). Прив'язка аналізу фінансового стану боржника до його рішення про отримання кредиту ніяк не може трактуватись як завідомо неправдива офіційна заява про фінансову неспроможність виконання вимог боржників, не кажучи про інші елементи складу злочину (суб'єктивна сторона, об'єкт та суб'єкт).
На підставі вищевикладеного прошу суд відмовити в апеляційних вимогах скаржника.
Представник боржника за довіреністю Гартингер С.М.
"__"____________ 2009 р.
Примітка до відзиву на апеляційну скаргу.
1. Одна із не багатьох та не частих промахів банку. Справа в тому, що банк надав кошти в кредит одній юридичній особі, під заставу іншої юридичної особи. Та особа, яка надавала під заставу майно – банкрутує. Не зрозуміло з яких причин банк дуже хотів попасти в реєстр кредиторів. Проте відповідно до закону "Про банкрутство" (зараз він називається по іншому) банк не має права входити до реєстру кредиторів. Оскільки кредитори вирішують долю всього майна крім заставного. А заставне майно чекає свого господаря – заставодержателя – банку. Банк так і не ввійшов до процедури банкрутства як кредитор.