до Апеляційного суду Черкаської області
18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316
Суд першої інстанції: Соснівський районний суд м. Черкаси
18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316
Особа, яка подає скаргу: Коваль Олексій Вікторович
12.02.1983 р.н.
ІПН 1111111111
18000, м. Черкаси, вул. Леніна, буд. № 12/1, кв. 1
м.тел.: (093) 660-42-38.
Особи які беруть участь у справі: Головний державний виконавець
Центрального відділу ДВС ЧМУЮ
Гук Оксана Григорівна
18000, м. Черкаси, проспект Хіміків, буд. 50
Суд першої інстанції:
Справа № 123/1234/13ц
Провадження №1/123/1234/13
Суддя: Кузьменко В.А.
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.10.2013 р.
20.10.2013 р. Соснівським районним судом м. Черкаси була постановлена ухвала, згідно з якою було задоволено подання головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Гук О. Г., про тимчасове обмеження у праві виїзду мене, Коваля Олексія Вікторовича, за межі України, посилаючись на те, що мною не було вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду, щодо сплати аліментів.
Проте я вважаю, що дана ухвала була винесена на підставі неповного з’ясуванням та недоведеності всіх обставин, що мають істотне значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, державним виконавцем не було доведено факту мого ухилення від виконання зобов’язань, покладених рішенням суду у справі щодо сплати аліментів на утримання моєї доньки Наталії 12.02.2008 р.н.
І тому, я вважаю, що дану ухвалу потрібно скасувати та прийняти відповідне рішення, яким у задоволенні подання державного виконавця відмовити, виходячи з наступного.
Перше: Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України, «Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби».
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», «У разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням».
Слід зазначити, що в ЗУ «Про виконавче провадження» питання про визначення поняття «ухилення» боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням - не розкрито.
Статтею 90 зазначеного Закону передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.
Разом з тим чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення», практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.
У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так:
1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з огляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Я вважаю, що оскільки я маю невиконані зобов'язання у справі по сплаті аліментів на мою доньку аж по 12.02.2026 р., тому не можу вважатися винним в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Більше того з доданих мною поштових квитанцій чітко видно, що свої зобов’язання зі сплати аліментів на сьогоднішній день я виконую в повному обсязі, та заборгованості з їх сплати - не маю, а тому підстави для мого обмеження у виїзду за кордон відсутні.
Друге: Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту мого ухилення від виконання зобов'язання.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що я фактично був позбавлений можливості довести суду, що мною було вжито усіх залежних від мене заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суд першої інстанції не з’ясував, чи дійсно я свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Вказана позиція підтверджується Судовою практикою Верховного суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 р.
Третє: Будь-яких доказів на підтвердження факту свідомого мого ухилення від виконання своїх зобов’язань, відомостей про мою обізнаність з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання матеріали справи не містять, ухвала про витребування в порядку ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження» документів виконавчого провадження для огляду судом не приймалась.
Суд задовольняючи подання державного виконавця в обмеженні права виїзду за межі України посилався на ЗУ «Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну», але потрібно зазначити, що цим законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника до виконання зобов’язань за рішенням суду. Суд задовольняючи подання державного виконавця посилається на ст. 6 вищевказаного закону, але потрібно зазначити, що зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження права виїзду за межі України судом.
На мою думку, задоволення подання державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції - Гук Оксани Григорівни, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту мого ухилення від виконання зобов’язання.
Я вважаю, що на зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та не з’ясував обставини, щодо оплати мною аліментів (що і не було також зроблено державним виконавцем).
З моменту прийняття судового рішення Кіровоградської області № 1/123/123/13 від 22.04.2013 р. щодо сплати аліментів в твердій грошовій сумі по 500 грн., я здійснював грошові перекази на ім’я Коваль Яни Валентинівни в наступних розмірах:
1. Квитанція № 1228 від 12.06.2013 р. на суму – 500 грн.;
2. Квитанція № 1285 від 12.07.2013 р. на суму – 500 грн.;
3. Квитанція № 120997 від 12.07.2013 р. на суму – 500 грн.;
4. Квитанція № 1284 від 12.08.2013 р. на суму – 500 грн.;
5. Квитанція № 1206 від 12.11.2013 р. на суму – 1000 грн.;
6. Квитанція № 1250 від 12.12.2013 р. на суму – 2450 грн..
Вказані грошові перекази здійснювались мною з м. Симферопіль.
Оригінали даних квитанцій (поштових) будуть надані мною для огляду в суді апеляційної інстанції під час розгляду даної апеляційної скарги.
Четверте: Крім того, судом не врахована та обставина, що державним виконавцем не обґрунтовано необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного мого виконання рішення суду у вигляді тимчасового обмеження виїзду за межі України.
Обмеження у праві виїзду за кордон лише позбавить мене можливості поїхати в іншу країну, отримати певні грошові кошти за ту чи іншу роботу та таким чином виконувати вчасно свої зобов’язання, щодо сплати аліментів на мою доньку.
Варто зазначити, що згідно зі ст. 33 Конституції України, «Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом».
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб».
Відповідно до ст. 313 ЦК України «Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом».
Таким чином, позбавлення мене права виїзду за кордон в подальшому може негативно вплинути на мій обов’язок сплачувати аліментів на утримання моєї доньки, що призведе до негативних наслідків а тому враховуючи викладене та у відповідності до ст. 33 Конституції України, п.18 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 2,5 ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну», ст. 313 ЦК України, ст.ст. 293, 377-1 ЦПК України,-
Прошу:
1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду;
2. Скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.10.2013р. по справі № 123/1234/13-ц;
3. Прийняти відповідне рішення яким відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції - Гук О. Г., про тимчасове обмеження у праві виїзду, мене Коваля Олексія Вікторовича, за межі України.
4. Про час та дату судового засідання повідомити учасників даного судового процесу.
Додатки:
1. Квитанція про сплату судового збору (для суду);
2. Копії документів (поштових квитанцій) на здійснення грошових переказів;
3. Копії апеляційної скарги для особи, яка бере участь у справі;
4. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
«___» ____________ 2013 року __________ О.В.Коваль
Примітка до Апеляційної скарги по справі щодо заборони виїзду за кордон:
1. Дані подання ДВУС розглядаються судом невідкладно, без повідомлення боржника. Нажаль - так воно і відбувається, а тому боржник фактично не має можливості належним чином довести протилежне.
2. При прийнятті даних ухвал, судді не дуже "копаються" в суті проблеми, наявності або відсутності заборгованості. Хоча повинні.
3. Державні виконавці взагалі при зверненні до суду з даним поданням не цікавляться боржником (відсутністю або наявністю його заборгованості).