Безвісна відсутність, встановлений у судовому порядку факт тривалої відсутності громадянина в місці його постійного проживання.

За українським правом визнання громадянина безвісно відсутнім здійснюється за заявою зацікавленої особи, якщо протягом одного року в місці постійного проживання громадянина немає відомостей про місце його перебування (стаття 43 ЦК України). Суд виносить рішення про визнання особи безвісно відсутньою після того, коли буде з'ясовано, що незважаючи на всі вжиті заходи, місце перебування відсутньої особи, залишається невідомим.

Визнання громадянина безвісно відсутнім тягне за собою певні юридичні наслідки: над його майном встановлюється опіка; крім того, з цього майна виділяється утримання громадянам, яких він за законом зобов'язаний був утримувати, а також погашається заборгованість по інших його зобов'язаннях; непрацездатні члени сім'ї громадянина, визнаного безвісно відсутнім, які були на його утриманні, набувають право на державну пенсію в разі втрати годувальника.

Якщо громадянин, визнаний безвісно відсутнім, з'явиться в місце свого постійного проживання або буде виявлено місце йог перебування, суд скасовує рішення про визнання безвісно відсутнім, у зв'язку з чим скасовується опіка, встановлена над його майном, і припиняється право утриманців на отримання пенсії в разі втрати годувальника.

Back to top