Бандитизм (від італ. Bandito – розбійник, бандит), в кримінальному праві організація збройних банд з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у таких бандах і в здійснюваних ними нападах (КК України, ст. 257).

Один з найбільш небезпечних злочинів, які посягають на основи суспільного порядку та громадської безпеки.

Наявність банди визнається в наступних випадках: участь не менше трьох осіб, здатних нести кримінальну відповідальність, наявність хоча б у одного члена банди вогнепальної або холодної зброї, спеціально призначеного для вбивства чи заподіяння тілесних ушкоджень про який обізнані інші члени злочинного угруповання; стійкість, згуртованість групи – створення злочинної групи для вчинення ряду збройних нападів, тобто, як правило, для більш-менш тривалого заняття злочинною діяльністю.

Організацією банди вважається змова її учасників про скоєння кількох озброєних нападів, їх об'єднання, керівництво бандитською групою, підшукування зброї, постачання нею членів банди, розробка планів конкретних нападів, безпосереднє керівництво їх здійсненням. Причому сам факт організації озброєної банди визнається закінченим злочином, навіть якщо банда не справила жодного нападу.