Арешт майна, опис майна та оголошення заборони розпоряджатися ним. Арешт майна застосовується при виконанні судових рішень у якості одного із заходів по забезпеченню позову.

Арешт майна здійснюється також слідчим для забезпечення цивільного позову, що виник з кримінальної справи, а також у випадках можливої конфіскації майна. Про накладення слідчим арешту на майно складається протокол, копія якого під розписку вручається власнику майна. Арешт тягне обмеження в правах на майно: воно не може бути продано, подаровано, обміняно, знищено, здано в оренду або закладено.

Арешт майна оформляється актом про арешт, складова частина якого - опис цього майна. В акті про арешт майна повинні бути зазначені: час і місце складання акта, найменування судового виконавця, а також інших осіб, присутніх при складанні акта, підстави арешту майна, прізвище, ім'я та по батькові стягувача та боржника, детальна характеристика предметів та їх оцінка, найменування особи, якій майно передано на зберігання, зауваження осіб, присутніх при опису, відмітка про роз'яснення боржнику та ін особам порядку і терміну оскарження дій судового виконавця.

Акт підписується судовим виконавцем, боржником та ін особами, при ¬ сутствовавшімі при його складанні. Боржникові під розписку вручається другий примірник акта. Якщо в акт включені речі, що належать не боржнику, а ін особам, ці особи мають право звернутися до суду з позовом про звільнення майна від арешту. У тих же випадках, коли при арешті майна судовим виконавцем допущені порушення, не пов'язані з приналежністю майна боржника (наприклад, арешт накладено на майно, на яке за законом не можна звертати стягнення), захист інтересів відповідних осіб здійснюється шляхом подання до суду скарги на дії судового виконавця.