Banner - CTA V2

До Черкаського районного суду м. Черкаси

18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316

 

ПОЗИВАЧ: Іванов Іван Іванович,

19615, с. Мошни, вул. Леніна, 1, Черкаського району

 

ВІДПОВІДАЧ: відділ ДАІ МВС України в Черкаській області

18000, м. Черкаси, вул. Л. Українки, 21, (засоби зв’язку невідомі)

 

Від сплати судового збору звільнений

на підставі ст. 288 КУпАП

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання незаконною та скасування постанови

про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України,

закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення

 

Постановою інспектора Черкаського взводу ДПС ст. пр.-ка Василенка Василя Васильовича (далі за текстом Інспектор ДПС) від 3 червня 2009 року на мене накладено адміністративне стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Відповідно до вищезазначеної постанови, я, начебто, 3.06.2009 року, керуючи автомобілем ВАЗ 2107 з державним номерним знаком _______, на 46-му кілометрі автодороги Канів-Чигирин рухався зі швидкістю 90 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 30 кілометрів на годину.

Зазначена постанова винесена, як вказано у постанові, за результатами застосування фіксації порушень ПДР передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП засобом фото- та відео фіксації, «Визир» №0812400, як того вимагає ст. 14-1 КУпАП. Постанова була отримана мною – 16.06.2009 року.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з наступних підстав.

По-перше. Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України.

При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

При винесенні оскаржуваної постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла цю постанову зазначені вище вимоги закону не враховані.

При винесенні постанови було грубо порушені мої права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має наступні права:

• знайомитися з матеріалами справи;

• давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

• при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.

Всіх наданих мені цим законом прав я була позбавлена, що є порушенням як процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення, так і моїх конституційних прав (стаття 59 Конституції України – право на правову допомогу).

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В якості місця розгляду справи, в оскаржуваній постанові вказано «Золотоніський взвод ДПС м. Золотоноша вул. Визволення, 68». Однак, про час і місце розгляду справи я не був повідомлений.

По-друге. У постанові по справі про адміністративне правопорушення вказано що інспектор ДПС, "розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення скоєне гр. Терьохіним В.О." знайшов у ньому склад правопорушення, передбаченого статтею 122 ч. 1 КУпАП. Проте, як видно із самої постанови та адміністративних матеріалів, не має жодного підтвердження, що саме я був за кермом автомобіля в той час. Більше того, в той час я знаходився на своєму робочому місці в м. Черкаси, що підтверджується відповідною довідкою. Право на керування транспортним засобом має ще декілька осіб, які в будь-який час могли ним керувати. Тобто я взагалі не міг вчинити вказане правопорушення.

По-третє. Відповідно до положень КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди с порушенням – повинен бути складеним протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз’ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови.

У дійсності ж ніякого протоколу складено не було чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, ст. 256 КУпАП, відповідно до яких, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Під жоден із вказаних у тій статті випадків даний не підпадає.

Частиною 6 ст. 258, передбачений випадок коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису.

Прошу звернути увагу суду також на ст. 14-1 КУпАП, яка однозначно говорить про те що, така фіксація та «заочне» винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.

Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним – є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.

Прилад «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо).

Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото – кіно – або відео зйомки, яки працюють у автоматичному режимі. За інших умов, така фіксація не відповідає вимогам закону.

У підтвердження того факту що вказаний прилад «Візир» не є засобом автоматичної фіксації, є інструкція до цього приладу, копія якої додається. Вказана інструкція може бути надана судові представником відповідача.

В розділі 2 вищевказаної інструкції «Основні технічні характеристики», чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як Стаціонарний або Патрульний але ніяк не автоматичний.

Також вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобілю який рухається поруч, а не того, який зазначено на фото (мого автомобіля). Прилад має регулювання поля зору і воно може спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана на зображенні доданого до постанови належить саме до мого автомобіля.

По-четверте. Із доданого зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення. Не має жодного ідентифікуючого елемента, який би прив'язав автомобіль саме до 10-го кілометру автодороги Золотоноша-Умань. В матеріалах справи не має також доказів, які би вказували на межі дії знаків, що обмежують швидкість.

На фотознімку дійсно зображено належний мені автомобіль та напис російською мовою «Скорость 117 км/ч.». Проте жодних об’єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобілю – відсутні. Прошу суд звернути увагу на різку зміну швидкості автомобіля із 117 км./год до 104 км/год протягом однієї секунди (фото 2 та 3), що може свідчити про несправність приладу "Візир".

По-п'яте. У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, ким вона проводилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідальності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як вбачається з поштового конверту, де міститься печатка пошти про відправку поштової кореспонденції, постанова по справі про адміністративне правопорушення була направлена мені 02.07.2009 року, а отримана мною 8.07.2009 року, тому вважаю є достатні підстави для поновлення строку на оскарження вказаної постанови.

Виходячи з вищевикладеного, вважаю постанову незаконною та винесенню з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. ст. 287, 288, 289, 247 п. 1, КУпАП, Конституцією України, -

ПРОШУ:

1. Поновити мені строк оскарження постанови № 7353 від 01 липня 2009 року про накладення на мене – Іваненка Івана Івановича – адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

2. Постанову № 7353 від 01 липня 2009 року про накладення на мене – Іваненка Івана Івановича – адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 340 (триста сорок) гривень визнати незаконною та скасувати.
3. Провадження по адміністративній справі – закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.

Додатки:

• копія постанови;

• ксерокопія фотознімку, доданого до постанови;
• копія поштового конверту;

• копія документу на право керування транспортним засобом.

• копія інструкції до приладу «Візір».

 

«____»______________ 2009 року

 

І.І. Іваненко

Примітка до Адміністративного позову:

1. Даний позов був досить ефективним при боротьбі проти славнозвісного "Візиру" і допоміг мені скасувати понад 20 постанов.

Banner - CTA V1

Back to top