Banner-V2

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. П. Лумумби, 15


Позивач:                                                                      Корж Інна Петрівна
місце проживання:
Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Кузнець, вул. Гончара, 12
тел.: (093) 660-42-38
Відповідач:                Фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності 
Кукшинова Віра Петрівна
місце проживання:
Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Соловей, вул. Космонавтів, 12

 
від державного мита звільнена на підставі
п. 1 ст. 4 Декрету «Про державне мито»;
ціна позову: 2083,10 грн.


ПОЗОВНА ЗАЯВА
про зміну підстав та формулювання звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

 

1. Щодо обґрунтування вимоги підстави зміни формулювання мого звільнення та визнання дій Відповідача протиправиними:

10.01.2009 р. я була прийнята на посаду продавця до ФО СПД Кукшинова Віра Петрівна (надалі - Відповідач), на підставі трудового договору № 123123123 від 10.01.2009 року. 29.09.2009 р. мене було звільнено із займаної мною посади по угоді сторін, про що й зроблено відповідний запис до моєї трудової книжки серії ОЕ № 100500.
 02.05.2010 р. Відповідач вдруге прийняв мене на посаду продавця згідно договору № 1231231231 від 02.05.2010 р., але вже 30.01.2011р. мене було вдруге звільнено із даної посади.
 Не пройшло й місяця, як 22.02.2011р. втретє Відповідач приймає мене на ту саму посаду та після із незрозумілих для мене підстав а також в порушення норм чинного законодавства України а також порушення самої процедури такого звільнення, Відповідач звільняє мене з займаної мною посади продавця за недовіру (ст. 41, п. 2 Кодексу законів про працю України), про що 31.04.2011р. зроблено відповідний запис у мою трудову книжку. В усіх перелічених випадках, трудові договори були укладені на невизначений строк а отже є безстроковими.
Вже той факт, що Відповідач постійно приймав мене на посаду продавця є доказом того, що він потребував моєї роботи та хотів співпрацювати зі мною, а зазначення підстави звільнення за недовіру, фактично не відповідає обставинам справи та прямо вказує на владну управлінську поведінку роботодавця над своїм підлеглим, оскільки така процедура звільнення за ст. 41, п. 2 Кодексу законів про працю України, прямо та чітко визначена законом так і не була дотримана Відповідачем.

Отже мене було звільнено за втрату довір’я що передбачено п. 2. ст. 41 Кодексу законів про працю України
Відповідно до п. 28. Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р., при вирішенні справ про звільнення з підстав передбачених пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Слід також зазначити, що підставою для розірвання трудового договору у зв'язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисно. Проте, власник у випадку спору зобов'язаний довести і факт порушення, і вину працівника.
Відповідач, жодного акту який би свідчив про порушення мною умов трудового договору не складав. Також не було встановлено й іншого факту вчинення будь якого розкрадання, хабарництва чи то інших корисливих правопорушень. Таких актів та інших відповідних документів не існує взагалі. Відповідач порушив умови та порядок мого звільнення взагалі, безпідставно та необґрунтовано вніс запис до моєї трудової книжки чим фактично припинив трудові відносини зі мною, що не передбачалося трудовим договором.
Відповідно до п. 2.4. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993р., усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пункт 2.5. даної інструкції вказує, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

З жодним наказом про моє звільнення, мене не було повідомлено, жодних дисциплінарних стягнень щодо мене не було застосовано. Я ніде не розписувалась, а коли подала свою заяву від 17.04.2011 р. про звільнення за згодою сторін з 01.05.2011р., а у відповідь 31.04.2011р. отримала трудову книжку та ознайомившись із якою була поставлена перед фактом мого звільнення через недовіру.

Враховуючи викладені мною обставини щодо мого звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП вважаю, що судом має бути визнано достатньо зазначених мною підстав, для зміни формулювання мого звільнення у трудовій книжці та зобов’язання Відповідача вказати підставу мого звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 36 КЗпП.

 

2. Щодо вимоги про невиплачену заробітну плату та її недонараховання за період з 22.02.2011 р. по 31.04.2011р.

Розрахунок на день звільнення зі мною Відповідач по справі не зробив, який мав би зробити нарахувавши мені заробітну плату починаючи за період із 22.02.2011 р. по дату мого звільнення. За вказаний період я взагалі не отримувала заробітної плати, а Відповідач в свою чергу лише обіцяв мені, що найближчим часом розрахується в повному обсязі, отже я і не отримала взагалі заробітної плати за зазначений період.
Відповідно до ст. 21 КЗпП, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до ст. 116 цього ж Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ст. 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Для доказування виплаченої та невиплаченої мені заробітної плати, я неодноразово (починаючи з січня 2009 року) зверталась до Відповідача відносно надання мені довідки про нараховану та виплачену заробітну плату, але керівництво та бухгалтер постійно за різними причинами відмовлялись надати мені таку довідку. Згідно ст. 30 ЦПК України у випадках, коли щодо витребування доказів для сторін є труднощі, суд за їх клопотанням сприяє у витребуванні таких доказів.

Відповідно до п.3 Трудового договору від 22.02.2011р. фізична особа (Відповідач) зобов’язується, оплачувати працю Працівника (мою) у розмірі 841 грн. на місяць. Розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки Відповідач неправомірно відмовився виплачувати нараховану мені заробітну плату в день звільнення згідно із Законом, з Відповідача на мою користь підлягає стягненню сума заробітку за період починаючи із 22.02.2011 р. по дату мого звільнення в сумі 2083,10 грн. (окремий розрахунок додається).

 

3. Обґрунтування відшкодування моральної шкоди.

Постанова Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.995 р. №4 зазначає, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП, якщо наявні порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум тощо), які призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності.
У зв’язку із вчиненням Відповідачем протиправних дій, невиконання ним умов трудових договорів, та безпідставного систематичного порушення моїх прав, мені завдано моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідно до ст.ст. 23, 216 Цивільного Кодексу України та яка полягає у наступному:
• у спричиненому мені тяжкому психологічному шоці у момент, коли я дізналась про своє звільнення через недовіру Відповідача до мене. Даний психологічний шок можна порівняти зі втратою значної суми грошових коштів. За декілька секунд я згадала майже всі свої зусилля, які я прикладала для здійснення та сумлінного виконання своїх обов’язків.
• в переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень Відповідача, що передували невиконання ним своїх договірних зобов’язань;
• у нехтуванні Відповідачем моїх законних прав на відпустку, заробітну плату за договором;
• у незаконності дій Відповідача щодо невиконання умов договору стосовно оплати моєї праці, починаючи із лютого місяця 2011 р. по дату мого звільнення;
• у використанні Відповідачем свого домінуючого положення, що призводе до вчинення ним протиправних дій які він дозволяє собі здійснювати, з метою використання своїх можливостей для задоволення його власних потреб.

Всі ці обставини значно підсилюють моє психологічне розчарування можливості відновлення своїх прав, через такі дії Відповідача. З моменту виникнення такого протиправного ставлення Відповідача до мене, я перебуваю в сумнівах щодо добровільного відновлення порушених Відповідачем моїх законних прав, із чоловіком своїм у мене виникають сварки, через що постійно відчуваю психологічний дискомфорт розуміючи про можливі проблеми які можуть виникнути у мене при наступному моєму працевлаштуванні на інше місце роботи, та будучі на сьогодні безробітною, вимушена за захистом та відновленням своїх прав постійно їздити за межі місця свого проживання. Завдану Відповідачем мені моральної шкоди я оцінюю у розмірі 4 809,37 грн., окремий розрахунок додається.

На підставі викладеного та згідно до ст.ст. 21, 36, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 216 ЦК України, ст.ст. 3, 30 ЦПК України, ст.ст. 3, 22 Закону України «Про оплату праці»,


Прошу:

1) Прийняти мою позовну заяву до розгляду;
2) Визнати незаконними дії Відповідача щодо безпідставного мого звільнення за п.2 ст. 41 КЗпП України;
3) Зобов’язати Відповідача, протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили, внести відповідний запис до моєї, Корж Інни Петрівни, трудової книжки про моє звільнення з посади продавця з 31 квітня 2010 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін;
4) Стягнути з Відповідача на мою користь невиплачену заробітну плату у розмірі 2083,10 грн.;
5) Зобов’язати відповідача надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за період з 10.01.2009 р. по 31.04.2011р.;
6) Стягнути з Відповідача на мою користь моральну шкоду в сумі 4 809,37 грн.;
7) Судові витрати по справі (оплата державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) покласти на Відповідача. Витрати понесені мною за надання мені правової допомоги стягнути із Відповідача на мою користь.

Додатки:
1) Розрахунок № 1;
2) Розрахунок № 2;
3) Копія моїх паспортних даних та ідентифікаційного коду;
4) Копія моєї трудової книжки;
5) Копія моєї заяви про звільнення;
6) Копія трудового договору від 02.05.2010 р.;
7) Копія трудового договору від 22.02.2011р.
8) Копія позовної заяви з додатками для Відповідача.


«___»________________2011 р. І.П.Корж
(позивач)

 

Додаток до позовної
заяви Байдак І.В.


Розрахунок №1
Розмір недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 23.02.2011 р. по 30.04.2011р.


Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» та ст.. 95 КЗпП мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
У разі коли працівникові, який виконав (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство провадить доплату до її рівня.

В період з 22.02.2011 р. по 30.03.2011р. розмір мінімальної заробітної плати становив – 941 грн. на місяць, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VI. 
Таким чином, невиплачена та не донарахована заробітна плата за період з 23.02.2011 р. по 31.03.2011р. (37 к.дн.) становить:
1. 941 грн. ? 31 к. дн. = 30,35 грн./ 1к.дн.;
2. 30,35 грн. x 6 к. дн. = 182,10 грн. + 941 грн. =1123,10 грн.

В період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011р. розмір мінімальної заробітної плати становив – 960 грн. на місяць, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VI.
Таким чином, невиплачена та не донарахована заробітна плата за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011р. (30 к.дн.) становить:
1. 960 грн. ? 30 к. дн. = 32 грн./ 1к.дн.;
2. 32 грн. x 30 к. дн. = 960 грн.

Разом розмір недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 23.02.2011 р. по 30.04.2011р. становить: 2083,10 грн. (1123,10 грн. + 960 грн.)


«___»________________2011 р. І.П.Корж
(позивач)

 
Додаток до позовної
заяви Байдак І.В.

 

Розрахунок № 2
Обрунтування та розрахунок розміру моральної шкоди

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем працівнику моральної шкоди проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».
Дії відповідача щодо порушення моїх прав у сфері трудових відносин, звільнення мене з роботи в порядку ст.41-2 КЗпПУ принизило мене, завдало моральної шкоди та призвели до моральних страждань та інших негативних наслідків морального характеру. Заперечення відповідачем факту звернення до нього щодо мого звільнення за угодою сторін, є додатковим доказом завдання відповідачем мені моральної шкоди.
Поновлення моїх прав вимагає від мене додаткових, раніше непередбачуваних зусиль. Такі дії відповідача щодо протиправного мого звільнення та несплата заробітної плати, вимагає від мене додаткових зусиль по організації свого життя, для того, щоб гідно існувати.
Порушенням моїх прав мені завдало душевних страждань, я постійно знаходжуся в пригніченому стані, втратила спокій, моє самопочуття та психологічний стан погіршився. Я хвилююсь та нервую з приводу ситуації що мала місце щодо мене. Мене постійно переслідують думки про вчинене відповідачем щодо мене, що, в свою чергу, призводить до моєї роздратованості, до замикання в собі та своїх проблемах, а відповідно погіршує мої відносини з оточуючими мене людьми, моїми близькими та рідними. Я також вимушена витрачати свій час на те, щоб поновити свої порушені права, що викликає від мене додаткових, непередбачених раніш, зусиль.
Незважаючи на наявність порушення трудового законодавства, відповідач відмовляється добровільно поновити мої законні права та відшкодувати такими діями завдані мені збитки, тому я змушена захищати свої законні права в суді.
З огляду на вищевикладені обставини щодо завдання мені моральної шкоди, я визначаю її в розмірі 4809,37 грн. Обгрунтування та розрахунок розміру компенсації моральної шкоди наведені нижче.

Згідно п. 6.4. Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди», викладених в листі Міністерства юстиції України від 13.05.2004 р. N 35-13/797) - немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Коефіцієнти обставин, наслідків і критеріїв, які впливають на розмір моральної шкоди:
1. Характер моральних страждань:
прості переживання – коефіцієнт 1;
душевні страждання – коефіцієнт 1,5;
психічні страждання, пов’язані з душевним болем – коефіцієнт 3.

2. Вид психічних страждань:
занепокоєння, нервозність – коефіцієнт 1;
сором, приниження – коефіцієнт 1,5;
страх, відчай – коефіцієнт 3;

3. Істотність вимушених змін у житті:
неістотні – коефіцієнт 1;
істотні, які можуть бути відновлені – коефіцієнт 1,5;
істотні, які можуть бути частково відновлені – коефіцієнт 2;
істотні, які неможливо відновити – коефіцієнт 3

4. Тривалість негативних наслідків:
короткочасні – коефіцієнт 1;
тривалі – коефіцієнт 1,5;
довготривалі – коефіцієнт 2;
довічні – коефіцієнт 3.

РОЗРАХУНОК РОЗМІРУ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ.

1. Факт наявності моральної шкоди –
середня заробітна плата позивача – 950 грн.

2. Наявність обставин, наслідків і критеріїв,
які впливають на розмір моральної шкоди.
2.1. Характер моральних страждань:
душевні страждання – коефіцієнт 1,5
950 х 1,5 = 1 425 грн.

2.2. Вид психічних страждань:
нервозність, сором, приниження – коефіцієнт 1,5;
1 425 х 1,5 = 2 137,5 грн.

2.3. Істотність вимушених змін у житті:
істотні, які можуть бути відновлені – коефіцієнт 1,5;
2 137,5 х 1,5 = 3 206,25 грн.

2.4. Тривалість негативних змін:
тривалі – коефіцієнт 1,5;
3 206,25 х 1,5 = 4 809,37 грн.
Розмір моральної шкоди складає – 4 809,37 грн.


«___»________________2011 р. І.П.Корж
(позивач)

 

Примітки до Позовної заяви про незаконне звільнення:

1. Дана позовна зява містить вимоги змішаного змісту. Ви можете обрати будь-яку з вимог та виористати її у своєму позову при вирішенні трудового спору в судовому порядку. Цікави моментом даного позову є додані Розрахунки № 1 та № 2, які є зручними при використанні їх у судовому процесі та зручному користуванні, оскільки в даних розрахунках є відповідні посилання на Закон.

2. Після отримання даної позовної заяви, відповідач зателефонував позивачу та погодився в добровільному порядку внести відповідні зміни до трудової книжки (підставу звільнення).

 

 

 

Banner V1

Back to top