Судді Придніпровського районного суду м. Черкаси
Бассак Т.Є.
18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316
Позивач: Черемиз Лідія Миколаївна
місце проживання:
Черкаська обл., м. Умань, вул. Філіпова, буд. 1
тел.: (093) 660-42-38
Відповідач: Черемиз Юрій Борисович
місце проживання:
18000, м. Черкаси,
вул. Леніна, буд. 30, кв. 40
тел.: (098) 904-99-17
Справа № 123/1234/13-ц
Провадження № 1/123/1234/13
Заява
про застосування строків позовної давності по справі № 123/1234/13-ц
У Вашому провадженні знаходиться справа за позовом Черемиз Лідії Миколаївни до Черемиз Юрія Борисовича про розподіл майна. Вважаю, що є підстави для застосування строку позовної давності.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А статтею 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Стаття 115 СК України зазначає, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
18.10.2007 р. рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси, було розірвано шлюб між Черемиз Ю.Б. та Черемиз Л.М.
Таким чином, саме із дати прийняття судового рішення у справі про розірвання шлюбу, почав спливати термін позовної давності щодо будь-яких майнових претензій Черемиз Л.М до Черемиз Ю.Б.
Позивачка пропустила без поважних причин строк звернення до суду з позовом про поділ майна, оскільки ще при розірванні шлюбу їй було відомо про наявність квартири яка нібито є набутою Позивачем та Відповідачем ще в період шлюбу. Проте Позивачкою не додано до її позовної заяви документів, що підтверджують факт набуття ними під час шлюбу вказаної квартири.
Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову (стаття 267 ЦК України).
На підтвердження позиції Відповідача, нижче привожу витяги з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», в якому зазначається про наступне: «Вирішуючи питання застосування строків позовної давності, суди мають приділяти належну увагу такому поняттю як момент, з якого особа дізналася про порушення свого права, та керуватися доказами, які підтверджують його настання.
Суди, інколи відмовляючи в задоволенні позову по суті, додатково підставою для відмови в задоволенні позову зазначають сплив строку позовної давності, що є неправильним.
Встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови.
Тобто, якщо суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення суду про відмову в задоволенні позову саме на цій підставі, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж встановлено, що таке право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності. Якщо ж причину пропуску цього строку суд визнає поважною, порушене право повинно бути захищене.
Саме загальна позовна давність застосовується до вимог, що стосуються захисту права власності та інших речових прав.
Особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права».
Слід додати, що приписами ст. 72 СК України встановлено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Згідно з приписами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач вважає, що до позовної заяви Хижняк Л.М. про поділ майна, необхідно застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки Хижняк Л.М. не просила суд поновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропуску цього строку.
Доказом, що підтверджує настання порушення Позивачем строків на звернення до суду із позовною заявою про поділ майна є саме рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.10.2007 р. по справі № 2-3876/07, в якому зазначено що шлюбні відносини припинені в серпні 2007 р., спільне господарство не ведеться. Позивач сама у своїй позовній заяві визнає, що її право є порушеним після розірвання судом між нею та Відповідачем шлюбу.
На підставі вищенаведеного та у відповідності до ст. 267 ЦК України, ст.ст. 27, 31 ЦПК України, прошу суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.
«__»___________ 2013 р. О.О.Бодашко (представник Відповідача)
Примітка до заяви про застосування строків позовної давності:
1. Усвідомте дану заяву. Ще раз прочитайте лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав».
