Banner-V2

Черкаський районний суд

Черкаської області

18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316

 

ПОЗИВАЧ: Відкрите акціонерне товариство

ВТБ Банк в особі Черкаської філії

18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 47,

 

ВІДПОВІДАЧ: Іваненко Іван Іванович

Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Леніна, 1

 

Заперечення на позов

по цивільній справі №

 

4 вересня 2008 року до Черкаського районного суду Черкаської області було подано позовну заяву відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк до мене про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання договору в судовому порядку. 10 листопада цього ж року Черкаським районним судом було винесено рішення на користь позивача.

2 квітня 2008 року знову позивачем було подано нову позовну заяву про відшкодування збитків, пов'язаних із курсовою різницею.
Вважаю, що позовні вимоги є незаконними і не підлягають задоволенню, а провадження по справі підлягаю закриттю з наступних підстав.

По-перше. Інститут юридичної відповідальності (а тут йде мова саме про один із видів юридичної відповідальності – цивільно-правову) передбачений Конституцією України. Статтею 61 встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на офіційний курс НБУ та кредитний договір. Проте, позивачем не враховано того, що рішенням суду від 10 листопада 2008 року було задоволено його ж позовні вимоги. Однією із них була вимога про розірвання кредитного договору. Оскільки позов було задоволено, рішення вступило в законну силу, то з моменту винесення рішення слід вважати договір розірваним. Тому будь-які посилання на договір є неправомірними. Зобов'язання (а отже й міра відповідальності) за договором визначені в рішенні суду від 10 листопада 2008 року. Будь-які інші зобов'язання по даному договору можуть встановлюватися лише із порушенням вказаного вище конституційного принципу про неприпустимість повторної відповідальності за одне правопорушення.

У розвиток інституту відповідальності прийнята стаття 509 Цивільного кодексу України, де вказано, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Справедливість, як оціночне поняття розуміється як така поведінка кожної із сторони зобов'язання по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної, а з другого - у справедливій (об'єктивній, неупередженій, з урахуванням етичних та інших моральних аспектів) оцінці судом поведінки суб'єктів зобов'язальних правовідносин. У Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. за  N 15-рп/2004 у справі N 1-33/2004 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) зазначено, що "справедливість – одна із основних засад права – є вирішальною у визначенні його як регулятора суcпільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню". Вважаю, що перекладання проблем, пов'язаних із валютними ризиками після того як міра відповідальності відповідача була визначена (за рішенням суду) – є порушенням принципу справедливості.

По-друге. Позивач вважає, що зміна курсу валют "робить неможливим погашення заборгованості позичальника перед Банком". Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" рішення про неможливість виконання рішення суду приймається компетентним органом – Державною виконавчою службою. Жодного посилання на процедуру виконавчого провадження не має. Має місце лише суб'єктивне бачення "неможливості погашення заборгованості".

По-третє. Частина 3 статті 623 Цивільного кодексу України зазначено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Отже під час максимальний день визначення розміру збитків за зобов'язання – день винесення рішення. В даному випадку – це 10 листопада 2008 року, коли було винесено відповідне рішення суду.

По-четверте. Статтею 205 Цивільного процесуального кодексу встановлено підстави безумовного закриття провадження по справі. Точніше, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вважаю, що друга підстава, передбачена статтею 205 цілком підходить до даної справи. Адже набуло законної сили рішення, предметом якого є стягнення заборгованості за кредитним договором (у обох позовах кредитний договір один і той самий №02-08.01 від 29 лютого 2008 року), сторони одні й ті ж самі – відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк – позивач та громадянин Демьяненко Олександр Олександрович – відповідач.

У зв'язку із вищенаведеним та на підставі статті 61 Конституції України, статті  509, 623 Цивільного кодексу України, статті 205 Цивільного процесуального кодексу України, прошу суд закрити провадження по справі.

 

"___"____________ 2009 року

 

Іваненко І.І.

 

Примітка до заперечення на позов:

1. Досить цікава справа. Суть зводилася до того, що із клієнта (відповідач) стягнули рішенням суду певну суму за кредитним договором. Через деякий час звернулися знову до суду із новим позовом на нову суму – намагалися повісити курсову різницю. Мова йде про подвійне стягнення. Проте суд першої інстанції прийняв рішення не на нашу користь – тобто знову стягнув суму по тому ж кредитному договору. Була справедлива надія на апеляційний суд. Проте у відповідача не знайшлося коштів на оплату моїх послуг… ну що ж, прийдеться додатково платити заборгованість в сумі 340 тис. гривень.

Banner V1

Back to top