Судді Соснівського районного

суду м. Черкаси

І.І. Васильченко

 

від Гартингера Сергія Михайловича

представника Іваненко Івана Івановича за довіреністю

18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 47

 

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

на позовну заяву по справі №

10 листопада 2010 року було подано позовну заяву про стягнення коштів громадянкою Суриковою Юлією Іванівною.

Вважаю, що дана позовна заява не може бути задоволена з наступних підстав.

По-перше. Протягом всієї позовної заяви позивачка використовує різні поняття "завдаток" і "аванс". Із не зрозумілих причин позивачка вважає суму в 3000 дол. США то завдатком то авансом. Стаття 570 Цивільного кодексу України чітко визначає поняття завдатку: "завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Можливо позивачка вважає суму в 3000 дол. США авансом саме через частину другу статті 570. Проте в договорі чітко визначено (більше того, навіть виділено темним шрифтом), що вказаній сумі "надається статус завдатку" – п. 1.3. І такий завдаток (як це вказано в статті 570 ч. 1) видається для "підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання з метою реалізації своїх намірів щодо купівлі Об’єкта нерухомості". Як видно із аналізу договору сума в розмірі 3000 дол. США може бути визначена тільки як завдаток і до неї застосовуються всі відповідні правила.

По-друге. Одним із аргументів позивачки являться те, що угода про завдаток, ніби має укладатися "після укладання договору купівлі-продажу та в такому випадку його форма має відповідати формі договору купівлі-продажу". Не зрозумілим є таке трактування чинного законодавства. Адже відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (про це зазначає і сама позивачка).

В параграфі 5 Цивільного кодексу України жодної умови про нотаріальне посвідчення договору про завдаток не має. Не має такої умови й у самому договорі. Не зрозумілим залишається твердження позивачки про таку умову.

В тому ж параграфі не має умови про те, що договір про завдаток має укладатися після будь-якого іншого договору (як вказує позивачка, що договір про завдаток має укладатися після договору купівлі-продажу). Таке вільне побутове тлумачення позивачки виходить за рамки закону.

Із цього випливають і помилкові судження позивачки про нікчемність договору про завдаток від 01 червня 2010 року.

По-третє. Стосовно ніби "зміни істотних обставин", якими керувалася позивачка при укладенні договору про завдаток. Зміною істотних обставин вона називає відмову потенційного покупця від купівлі її квартири та те, що члени сім’ї відмовилися в подальшому продавати її квартиру. Вважаю, що такі дані позивачка надає з метою уникнути відповідальності за невиконання вказаної угоди. Відповідальністю в даному випадку виступає саме сума завдатку, яка передбачена в п. 1.3. І ця відповідальність виражається у неповерненні завдатку відповідно до п. 6.1. даної угоди.
Більше того, позивачка просто підміняє поняття цивільно-правова відповідальність поняттям зміна істотних обставин. Адже обставини, про які заявляє позивачка (відмова потенційного покупця й відмова членів родини) не були ніяким чином зазначені під час укладання угоди про завдаток. Тому не можна встановити чи вони змінилися чи вони були такими ж самими як під час укладання угоди про завдаток.

По-четверте. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідачка повністю виконала вимоги угоди про завдаток. Вона не здійснювала продажу обумовленого в угоді будинку не тільки до 15.07.10 року, а й навіть до 26.10.10 року (понад три місяці за межами дії угоди). Більше того, на усне прохання позивачки протягом всього цього періоду відмовляла клієнтам, які готові були купити будинок. Й таким чином намагалася знайти спільну мову з нею. Позивачка, зі своєї сторони, порушила умови угоди про завдаток й намагається всупереч закону та договору про завдаток стягнути вказану вище суму.

На підставі вищенаведеного та у відповідності до статей 209, 526, 570 Цивільного кодексу, та статі 27 Цивільного процесуального кодексу прошу відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

30 грудня 2010 року

Представник Демьяненко О.О.

за довіреністю                        С.М. Гартингер

Примітка до заперечення на позовну заяву:

1. Вказана справа була фактично програна мною у суді першої інстанції. Суд визнав договір завдатку недійсним і зобов’язав повернути суму авансу (тобто видану на руки суму суд визнав авансом а не завдатком). Основний аргумент судді – що договір завдатку фактично є попереднім договором купівлі-продажу будинку. І тому він має укладатися у нотаріальній формі. Можливо ще один аргумент – суддя була кумою позивача. Але слава Богу у нас є Апеляційний суд, який скасував рішення.

Banner V1

Back to top