Banner-V2

 

 

до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області
20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. П. Лумумби, 15

Позивач:                                        СМІЛЯНСЬКА МІСЬКА РАДА
Юридична адреса:
20700 м. Сміла, вул. Леніна, 45
тел. зв’язку 4-72-42, 4-40-53

Відповідач:                              ГОРБАНЬ ТАМАРА МИКОЛАЇВНА,
прожив. 20700, Смілянський район,
с. Великі Чабани, вул. Глечика, 1
тел. 12-2-45
 Третя особа:                                 СКРУТ ВАЛЕНТИНА ПАВЛІВНА,
Прожив, 20700, м. Сміла вул. Піонерів, 12


У справі про визнання факту припинення права на користування земельною ділянкою


ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПРОТИ ПОЗОВУ


 03.01.2008 р. представником Смілянської міської ради (надалі – Позивач), в судовому засіданні було подано Позовну заяву до Горбань Тамари Миколаївни, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Скрут Валентина Павлівна про визнання факту припинення права на користування земельною ділянкою. 
Дану позовну заяву було об’єднано в одне провадження разом з судовою справою, що знаходиться на розгляді у Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за позовом Гобань Тамари Миколаївни до Смілянської міської ради, виконавчого комітету Смілянської міської ради, Скрут Валентини Павлівни про визнання рішень органів місцевого самоврядування незаконними та їх скасування, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та його скасування, поновлення права власності і права землекористування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ознайомившись зі змістом Позовної заяви Смілянської міської ради, вважаю, що заявлені вимоги Відповідача по первісному позову, який є Позивачем по зустрічному позову є безпідставними, надуманими та такими що не підлягають до задоволення.

 

Зазначені вимоги не можуть бути задоволені з таких підстав:

I. Стосовно викладених у позовній заяві тверджень Позивача

1.1. Щодо тверджень (абзац перший, сторінка 1 позову) Позивача про те, що «В серпні 2000 року, відповідачка по справі Горбань Тамара Миколаївна придбала у гр. Свірідова А.М. за договором купівлі-продажу придбала непридатне для проживання житло, будинок № 31 по вул. Верби в м. Сміла», –

Зазначимо Судові таке:

1.1.1. Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу будинку від 11.08.2000 р. реєстровий номер 1234, було куплено жилий будинок з надвірними спорудами № 31, що по вул. Верби в м. Сміла, про що й зазначено в договорі купівлі-продажу будинку. 17 серпня 2000 року даний договір був зареєстрований у Смілянському відділку ЧООБТІ, а також було зроблено відповідний запис в реєстровій книзі № 50 – 1234.
Необхідно зазначити, що Позивач навмисно зазначає, що я нібито придбала непридатне для проживання житло. Дане твердження є абсолютно необґрунтованим, нічим не підтвердженим, оскільки відомо, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об’єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
1.1.2. Таким чином, придбане житло було зареєстроване у Смілянському відділку ЧООБТІ. Більше того, під час проведення реєстрації договору купівлі-продажу у БТІ, працівником БТІ – Лелеки О.М. було особисто проведено інвентаризацію мого домоволодіння № 31 по вул. Верби у м. Сміла, після чого й було виготовлено та складено 13 серпня 2000 року технічний паспорт на житловий будинок по вул. Верби № 31. Тобто, Позивач безпідставно вказує на нібито непридатне для проживання житла, без пред’явлення до суду відповідних доказів, які б підтверджували факт непридатності житла для проживання.

1.2. Позивач зазначає (абзац другий, сторінка 1 позову), що «Одночасно у відповідності до вимог, передбачених ст. 67 діючого на той час Земельного кодексу України.…далі по тексту» слід зазначити про наступне:
1.2.1. У відповідності до ч. 1. ст. 30 Земельного Кодексу України (в редакції 1991 р.), ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції 2001 р.), ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 415 ЦК України, з переходом до мене права власності на домоволодіння № 31 по вул. Верби у м. Сміла, до мене перейшло й право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередньому власнику будівлі (споруди), тобто площею 0,0499 га. Вказувати про фактичність користування земельною ділянкою площею 0,0408 га Позивач немає права, оскільки знов таки дане твердження Позивача є безпідставним, нічим необґрунтованим та документально не підтвердженим.

1.3. Щодо твердження Позивача (абзац 3, сторінка 1 позову) про те, що «В тому ж році, відповідачка провела знесення всіх наявних споруд на цій ділянці, а також випиляла дерева… далі по тексту» зазначу, що:
1.3.1. З моменту придбання домоволодіння, я відвідувала свій житловий будинок, доглядала за земельною ділянкою, загалом використовувала земельну ділянку за її цільовим призначенням. Окрім того, Позивач не вказує на те, яким саме чином я власноруч могла здійснити знесення всіх наявних споруд на цій ділянці а також випиляти дерева, не підтверджує нічим свої доводи. Дані твердження є абсолютно надуманими, оскільки за загальним правилом кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто Позивач не довів факт здійснення мною знесення всіх наявних споруд на цій ділянці та спиляння дерев.

1.4. В обґрунтуванні подальших зазначених тверджень (абзац 4, сторінка 1 позову), Позивач посилається на те, що «В 2003-2004 роках, виконкомом міської ради, через свої комунальні служби, проводилось утримання вказаної вище земельної ділянки, як безгосподарної…далі по тексту» слід зазначити, що:
1.4.1. Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Позивач нічим не підтверджує свої доводи. Доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях Позивача. Таким чином Смілянська міська рада повинна подати до суду доказ утримання виконкомом міської ради, через свої комунальні служби земельної ділянки № 31 по вул. Верби у м. Сміла, обґрунтувати належність цього доказу для підтвердження своїх тверджень.
1.4.2. Позивач зазначає, що депутатською комісією було проведено обстеження, та виявлено відсутність будівель за вказаною адресою. Одразу, хочу звернути увагу суду на такий документ, як акт обстеження домоволодіння № 31 по вул. Верби, в м. Сміла від 10.04.2004 р., який встановлює факт наявності будинку з надвірними спорудами станом на 10 квітня 2004 року. Окрім того, депутатська комісія в законодавчо визначеному порядку повинна була з’ясувати, на момент проведення обстеження мого домоволодіння, у Смілянському відділку ЧООБТІ за ким зареєстроване право на зазначене нерухоме майно. За таких обставин Акт обстеження, який в подальшому стає підставою для прийняття незаконного рішення № 666 від 06.06.2006 року, по суті є незаконним, що складений з порушенням моїх майнових прав, оскільки в ньому вказано колишнього власника – Сковороди А.М., який знов таки на момент складення акту обстеження домоволодіння від 10.04.2004 року не був власником цього домоволодіння. 
1.4.3. Крім того, статею 346 ЦК України визначені підстави припинення права власності на майно, які виходять з трьох ознак: добровільного припинення права власності на майно; втрати права власності з об’єктивних чинників; примусового вилучення у власника його майна. Жодна з визначених законом підстав припинення права власності в рішенні виконавчого комітету не зазначена. Факт реєстрації мого права власності на жилий будинок № 31 по вул. Верби у м. Сміла також підтверджується листом Керівника Смілянського відділку ЧООБТІ від 12.03.2006 р. за вих. № 100500. Окрім того, з 2000 року по 2006 рік, не було здійснено жодних звернень до Смілянського відділку ЧООБТІ з приводу надання інформації, відносно того, за ким зареєстроване «анульоване» органом місцевого самоврядування домоволодіння.


 Ст. 349 ЦК України встановлено, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Отже я, як власник нерухомого майна, чиє право власності було зареєстровано відповідно до чинного законодавства, не зверталась з жодною заявою про внесення запису до відповідного реєстру на випадок моєї відмови від права власності на своє домоволодіння або на випадок його знищення, а тому анулювання мого домоволодіння на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 06.06.2006 р. № 666 суперечить нормам цивільного права України.
1.4.4. Виконавчий комітет не виконав вимог ст. 335 ЦК України: встановивши відсутність власника будинку № 31 по вул. Верби, він мав взяти будинок на облік та повідомити про це в засобах масової інформації. Через рік, за рішенням суду, таке майно могло перейти в комунальну власність і тільки після цього орган місцевого самоврядування мав підстави розпорядитися будинком і земельною ділянкою. Тобто ці норми цивільного законодавства порушені.
Фактично, Смілянська міська рада, заявляючи даний позов про визнання факту припинення права на користування земельною ділянкою, вже порушивши мої права на нерухоме майно, на справді намагається виправити та приховати свої помилки грубого порушення чинного законодавства України, підчас вчинення незаконних дій що передували прийняттю цілої низки незаконних рішень, які грубо порушили мої права як власника, які захищаються Конституцією України.

Таким чином, вказані вище твердження Позивача є необґрунтованими, нічим не підтверджені. Більше того, варто звернути увагу суду на те, що Смілянська міська рада, яка є Позивачем за зустрічним позовом, не має жодних підстав представляти інтереси та обґрунтовувати в своєму позові вимоги, які фактично ґрунтуються на вимогах виконавчого комітету Смілянської міської ради, яка не є стороною судового спору за зустрічним позовом, без оформлення належним чином повноважень на здійснення представницьких функцій. Тому лише з цієї підстави, заявлена вимога Смілянської міської ради, щодо поновлення виконкому міської ради строку на звернення до суду, заявлений позов Смілянської міської ради не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В заявленому позові Смілянською міською радою взагалі не визначено з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося порушення прав чи інтересів Позивача, та не зазначено на підставі яких норм чинного законодавства Позивач уповноважений представляти виконавчий комітет міської ради.


Отже перейдемо до розгляду наступних тверджень Позивача.
1.5. Так зокрема у своєму твердженні Позивача про те, що «15 серпня 2005 року рішенням виконкому № 123 надано дозвіл на проектування індивідуального будинку з господарським блоком…далі по тексту» (абзац 1, сторінка 2 позову) слід зазначити , що:
1.5.1. Відповідно до ч. 2 ст. 149 Земельного Кодексу вилучення земельної ділянки проводиться органами місцевого самоврядування зі згоди землекористувача. Якщо ж такої згоди немає, то всі ці питання повинні бути вирішені в судовому порядку. Позивач не звертався в судовому порядку, стосовно вилучення земельної ділянки або припинення права власності. 
Більше того стає зовсім зрозумілим, що обравши інший шлях вирішення питання щодо мого домоволодіння шляхом прийняття незаконних рішень. Смілянська міська рада обрала найлегший шлях та зрозуміло, що зовсім не обов’язково було врегульовувати зі мною питання, щодо викупу мого домоволодіння, а легше за все було прийняти цілу низку незаконних рішень вказавши колишнього власника Сквороди А.М., а потім розпорядитися на свій розсуд належною мені на праві користування земельною ділянкою. Тобто на сьогоднішній день вчиненими діями, Смілянська міська рада фактично порушує також права Скрут В.П. 
1.5.2. Таким чином, рішення виконавчого комітету «Про надання дозволів на виконання проектних робіт для будівництва індивідуальних житлових будинків на вільних від забудови ділянках громадянам міста» № 123 від 15 вересня 2005 року, яким Скруті Валентині Павлівні був наданий дозвіл проектування індивідуального житлового будинку, господарського блоку по вул. Верби № 31 з наданням їй права на замовлення землекористування земельною ділянкою за даною адресою є незаконним, оскільки воно прийняте на підставі незаконного рішення виконкому № 666 від 06.06.2006 року.

 

1.6. Щодо тверджень Позивача (абзац 4, сторінка 2 позову) про те, що «Правовідносини, які склались у Горбань Т.М. при отриманні права користування земельною ділянкою в 2000 році та в наступному періоді часу…далі по тексту» слід зазначити що:
1.6.1. Позивач знов посилається на власні формальні міркування, без пред’явлення суду відповідних доказів щодо моєї «добровільної і фактичної відмови» від вказаної вище земельної ділянки. В чому саме полягають мої недобросовісні та протиправні дії, Позивачем теж не доведено. Можливо Позивач мав на увазі, що я, здійснюючи юридичну можливість видобування споживчих властивостей речі вчиняла тим самим на його думку недобросовісні та неправомірні дії.
1.6.2. Також варто зазначити, що відповідно до розділу Х п. 12 перехідних положень Земельного Кодексу України, до розмежувань земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктах, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади. З усього вище переліченого, не випливає те, що виконком мав право вжити заходи по усуненню недобросовісних та протиправних дій, щодо неналежного користування Державною землею. За таких обставин варто зазначити, що державною землею я не користувалась, оскільки права на її користування не мала, я користувалась земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й належала попередньому власнику будівлі (споруди) № 39 по вул.. Дзержинського у м. Сміла, тобто площею 0,0499 га.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положенням до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
1.6.3. В зазначеному твердженні Позивач визнає що виконкомом Смілянської міської ради не було дотримано встановленої процедури вилучення земельної ділянки у колишнього власника будівель. Більше того, Позивач вживає таке визначення як «колишній власник» Позивач мав би уточнити в своїх твердженнях кого саме він мав на увазі: Сковороду А.М. чи мене – Горбань Т.М.

1.7. Наведене твердження Позивача про те, що «Враховуючи, що виконкомом Смілянської міської ради в 2006 році було дотримання встановлену чинним законодавством попередню процедуру фіксацію факту порушення землекористування...далі по тексту» (останній абзац, сторінка 2 позову), є невірним, оскільки:
1.7.1. Дане твердження є необґрунтованим, по скільки встановлений нормами ЗК України порядок припинення права користування земельною ділянкою, не був дотриманий виконкомом Смілянської міської ради. Так, згідно до ст. 144 ЗК України, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Протоколу не було складено, жодних листів щодо усунення порушення мною не були отримані, оскільки вони й не могли бути мені направлені, в зв’язку із тим, що в акті обстеження домоволодіння № 31 по вул. Верби у м. Сміла від 10.04.2004 року, зазначено прізвище Сковороди А.М., а оскільки жодних листів чи інших попереджень з цього приводу я не отримувала а також відповідно до закону, на мене не було накладено адміністративне стягнення тому зазначати про те, що мною був порушений порядок користування земельною ділянкою № 31 по вул. Верби у м. Сміла Позивач не має права.

 

1.8. В останніх своїх твердженнях (2 абзац) Позивач зазначає «А тому з огляду на вивчені документи в суді, необхідно визнати, що має місце незначне пропущення нашою стороною вказаного процесуального строку…далі по тексту», слід зазначити:
1.8.1. Чинним законодавством не передбачено можливість поновлення особі яка не є стороною заявленого позову, строк на звернення до суду за захистом порушеного права, через незначне пропущення процесуального строку. Необхідно ще раз наголосити на те, що Смілянська міська рада не уповноважена представляти інтереси та захищати права виконавчого комітету Смілянської міської ради. Окрім того Позивач не зазначає, яким саме чином мною були порушені права Смілянської міської ради чи виконкому міської ради, щоб в свою чергу давало останнім право на звернення до суду.
1.8.2. Окрім цього, якщо Позивач вважає що мною були порушені права виконавчого комітету, то строк для звернення до суду у виконкому міської ради по суті як і у Смілянської міської ради із заявленим позовом давно минув, оскільки своєю заявою від 11.12.2000 року, я звернулася до міського голови м. Сміла, в якій просила вилучити зі свого користування земельну ділянку площею 0,0050 га по вул.. Дзержинського № 31, на користь Курбань Г.В., тобто якщо виконком Смілянської міської ради чи Смілянська міська рада, дізнались про належність мені права користування цією земельною ділянкою, то після отримання моєї заяви повинні на той момент заявити позов про припинення права на користування земельною ділянкою.
1.8.3. Також варто додати, що згідно до плану землекористування (який знаходиться в матеріалах судової справи) в частині опису меж землекористування чітко зазначено, що точки В–Г є моїм землекористуванням – гр. Горбань Т.М. (домоволодіння по вул. Верби, № 31.), тобто Смілянській міській раді, виконкому Смілянській міській раді було ще з 2000 року відомо про належність мені землекористування за зазначеною адресою та майже через 9 років, чомусь просять суд поновити їм строк для звернення за захистом їхнього нібито порушеного права, намагаючись мене визнати порушником та через свою бездіяльність, фактично позбавляють мене права власності та права користування земельною ділянкою.

 

ІІ Загальні висновки:

2.1. Таким чином, приймаючи до уваги всі вище викладені аргументи, які підтверджуються відповідними документами, хочу зазначити про наступне:
2.1.1. В заявленому позові, Смілянська міська рада не зазначила та не довела обставини в чому саме, з посиланням на законодавство, полягає порушення мною права Позивача.
2.1.2. Смілянська міська рада не має законодавчо визначеного права вимагати від суду поновити для виконкому строк на звернення до суду, оскільки Смілянська міська рад не має відповідних повноважень на здійснення представництва інтересів виконавчого комітету Смілянської міської ради у суді, а виконавчий комітет Смілянської міської ради не є Стороною зустрічного позову заявленого Смілянською міською радою.
2.1.3. Строк на звернення до суду, що випливають зі змісту даних правовідносин Смілянською міською радою та виконкомом Смілянської міської ради – пропущений.
2.1.4. Законних підстав, щодо визнання факту припинення права на користування мною земельною ділянкою – не має, в зв’язку із тим, що Позивачем та виконкомом Смілянської міської ради було порушене моє право права на землекористування земельною ділянкою по вул. Верби № 31, що знаходиться у м. Сміла, про що мною й заявлено відповідний Позов до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.


Отже враховуючи все вищевикладене мною, на підставі ст.ст. 41,47,55,56 Конституції України, ст.ст. 141, 144, 149, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 16,21,267,268,346,386,393 ЦК України, ст.ст. 5, 27 ЦПК України прошу, Шановний Смілянський міськрайонний суд Черкаської області – у задоволенні Позовних вимог Смілянської міської ради, що викладені у Позовній заяві від 03.12.2009 р. № 2612/03-12-12 – ВІДМОВИТИ.

 

03.12.2009 р. ________________(Горбань Т.М.)

 

Примітка допроти позову по земельному спору:

1. Дане заперечення викладене досить ретельно, з посиланням на доводи самого позивача. Пам'ятайте, що такий стиль викладення заперечення досить важко сприймається самим суддєю, тому якщо Ви все ж таки вирішили скласти заперечення в даному стилі, то воно більш за все підійде саме для Вашого виступу. Одночасно, таке викладення позиції сторони є достатньо зручним для слідкування за текстом (промовою), коли інша сторона виступає, оскільки тут є конкретні посилання на відповідну позицію, в даному випадку Позивача.

 

 

Banner V1

Back to top