Banner - CTA V2

до Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних та кримінальних справ
01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4а
Суд апеляційної інстанції:    Апеляційний суд Черкаської області
18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316
Суд першої інстанції:    Придніпровський районний суд м. Черкаси
18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316
Позивач (касатор):    Шпак Ганна Іванівна
 місцепроживання:
м. Черкаси, вул. Леніна, б. 53, кв. 15
тел.: (093) 660-42-38
Відповідач 1:    Кредитна спілка «Патриот»
місцезнаходження:
18002, м. Черкаси, бул., Шевченка, 123, оф.11
р/р 262626598696, МФО 123456 в ЧФ ВАТ
«Укрсиббанк» код ЗКПО 123123123
Відповідач 2:    Шпак Максим Іванович
ІПН. 1231231231; 12.05.1985 р.н.
місце реєстрації:
м. Черкаси, вул. Гагаріна, 12 кв. 11

Суд першої інстанції:                          Суд апеляційної інстанції:
Справа № 123/1234/13-ц                   Справа № 22-ц/793/2455/13
Провадження № 1/123/1234/2013р.  Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В.Д.
Суддя – Скляренко В.М.

Касаційна скарга
на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.08.2013 р.
та на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17.09.2013 р.

17.09.2013 р. Апеляційним судом Черкаської області, була прийнята ухвала якою було повністю відмовлено мені, Шпак Ганні Іванівні, у задоволенні апеляційної скарги на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.08.2013 р. за моєю позовною заяви до Кредитної спілки «Патриот», Шпака Максима Івановича про визнання договору поруки недійсним.
Ознайомившись із повним текстом ухвали Апеляційного суду Черкаської області, сторона Позивача (касатора) вважає, що дана ухвала була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прав та охоронюваних законом інтересів Позивача виходячи з наступного.

Верховний Суд України в Постанові Пленуму ВСУ від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення» (із змінами та доповненнями) зазначив, «що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні».
Аналогічні вимоги закріплені у ст. 213 ЦПК України. Згідно з даними вимогами, «судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні».
Ознайомившись із повним текстом ухвали апеляційного суду Черкаської області, вважаю що вказана ухвала є такою що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

По-перше:
Ні суд першої інстанції а ні суд апеляційної інстанції не встановили фактичні обставини, що мають істотне значення для розгляду даної справи. Суди не застосували ч. 1,2,3 ст. 65 СК України, ч.1 ст. 203, ч.3 ст.215 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що для вчинення Договору поруки від 11.02.2009 р. за № 123 укладеного між моїм чоловіком та Кредитною спілкою «Патриот», згода другого з подружжя не була необхідною, а підстави для визнання недійсним вказаного Договору поруки - відсутні.
На спростування зазначених висновків суду апеляційної інстанції слід зазначити, що моя згода для вчинення Відповідачем 2 Договору поруки від 11.02.2009 р. була необхідною в силу положень Сімейного Кодексу України.
Так, згідно ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згідно ч. 3 ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Оскільки моєї згоди для вчинення вказаного Договору поруки фактично відповідачами отримано не було, я вважаю, що мої права були порушені. Суд апеляційної інстанції відмовляючи мені у задоволенні моєї апеляційної скарги, не звернув увагу на той факт, що спосіб захисту порушеного мого права передбачений чинним законодавством України з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що укладення Договору поруки на користь Кредитної спілки «Патриот» суперечить ч. 1, 3 ст. 65 СК України, порушує мої права та охоронювані законом інтереси, що, відповідно, є підставою для визнання такого договору недійсним з огляду на положення ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.
Таким чином, незаконною та необґрунтованою є відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні вимог моєї позовної заяви щодо визнання Договору поруки недійсним.

По-друге: Так, згідно зі ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки тим обставинам та помилково прийшов до висновку про те, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання та не створює обов’язки для мене. Суд нічого в оскарженому мною рішенні не зазначив про настання відповідальності за невиконання грошового зобов’язання Відповідача 2, а тому на сьогодні я фактично несу відповідальність, оскільки 10.06.2013 р., коли при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1234/12 виданого 12.12.2012 р. Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з Шпака Максима Івановича на користь КС «Патриот» боргу було складено акт опису та арешту майна, до якого були включені об’єкти майна, що є моєю особистою приватною власністю. Зазначене в акті опису особисте моє майно – є вилученим у мене.
Не Шпак Максим Іванович несе сьогодні відповідальність перед Відповідачем 1, а я, Шпак Ганна Іванівна, оскільки на виконання заочних судових рішень в рахунок погашення заборгованості за договором поруки від 11.02.2009 р. за № 123, порушують мої права як власника майна на яке звернуто стягнення та права моєї дитини (сім'ї в цілому), у тому числі права на достатній життєвий рівень, на житло, на власність.

Отже, обставини які склалися в зв’язку із укладанням моїм чоловіком вказаного Договору поруки є наслідком того, що сьогодні представники ДВС здійснюють стягнення на майно, яке належить мені на підставі особистої приватної власності.

По-третє: Згідно з ч. 1 ст. 73 СК України за зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. У випадках, коли частка боржника в натурі не виділена, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст. 379 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір було укладено одним з подружжя в інтересах сім’ї, і те, що було одержане за договором, використовується на її потреби.
Суд апеляційної інстанції на зазначені положення закону та обставини справи фактично не звернув уваги, оцінки їм не дав та не з’ясував, чи укладався Договір поруки в інтересах сім’ї.
Разом з тим, з’ясування цих обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки від цього залежить, чи може бути накладено стягнення за борговим зобов’язанням на моє майно.
Суди першої та апеляційної інстанції взагалі нічого не зазначили за даних обставин, не повністю та не всебічно розглянули справу а тому суди фактично порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд.

У відповідності до ст.ст. 324-327, п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України прошу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ:

1.    Прийняти мою касаційну скаргу до провадження та задовольнити її;

2.    Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.08.2013 р. у справі № 123/1234/13-ц – скасувати;

3.    Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17.09.2013 р. у справі № 12ц/123/1234/13 – скасувати;

4.    Вказану судову справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції;

5.    Стягнути з Відповідачів на мою користь суму сплачених мною судових витрат.

Додатки:
1. Два примірники касаційної скарги для Відповідачів;
2. Дві копії рішення суду першої інстанції від 12.06.2013 р. по справі №123/1234/13-ц (оригінал рішення суду першої інстанції додавався до апеляційної скарги Позивача та знаходиться в матеріалах справи);
3. Оригінал рішення Апеляційного суду Черкаської області від 17.09.2013 р. по справі № 12ц/123/1234/13 – суду, та дві його копії Відповідачам;
4. Документ, що свідчить про сплату мною судового збору за подання касаційної скарги.


«___»_____________2013 р.                     ______________Г.І.Шпак

Примітка до Касаційної скарги у справі щодо поруки:

1. Якщо мова йде про гроші - оскаржуйте все що тільки "ворушиться".

Banner - CTA V1

Back to top