Приналежність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не лише фактом придбання його під час шлюбу, а й спільною участю подружжя грошима або працею у придбанні майна.

Постанова КЦС ЗС від 20.07.2022 № 703/2284/19 (61-18299св21):

Досить цікаве рішення та новаторський підхід до визначення спільного майна подружжя з наступним його розділом. У цьому рішенні розглядається додатковий фактор, а саме ця спільна участь подружжя у купівлі даного майна.
Для того щоб цей висновок закріпився і став обов'язковим для судів різних інстанцій, з цього питання має висловитися Велика Палата Верховного Суду.

Майно, яке не ділиться під час розлучення (відеоконсультація)

Висновки суду!

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені без установлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, судами не надано правову оцінку доведеній відповідачем обставині, що джерелом сплати частини коштів за спірне нерухоме майно є обігові кошти фізичної особи-підприємця.

Судами не надано оцінки письмовим доказам, наявним у справі, а саме: договору купівлі-продажу комунального майна від 22 червня 2006 року, платіжному дорученню № 58 від 16 серпня 2016 року про сплату коштів у сумі 62 360,00 грн. Виходячи з преамбули договору купівлі-продажу комунального майна від 22 червня 2006 року, договір укладається приватним підприємцем ОСОБА_2. Судом не досліджено пункт 2.3. договору купівлі-продажу, в якому зазначено, що сплаті підлягають особисті кошти покупця (відповідача) в сумі 163 440,00 грн, що сплачуються з розрахункового рахунку покупця (відповідача) НОМЕР_3 . Покупець – приватний підприємець, рахунок, вказаний у договорі, – це рахунок приватного підприємця. Про сплату коштів саме з рахунку приватного підприємця свідчать копія платіжного доручення № 58 від 16 серпня 2016 року на суму 62 360,00 грн, копія платіжного доручення № 56 від 15 серпня 2016 року на суму 1 080,00 грн. Грошові кошти приватного підприємця на його розрахунковому рахунку є обіговими коштами підприємця, що використовуються ним у підприємницькій діяльності.

У цьому зв`язку відповідачем доведено джерела походження частини коштів, за які придбано спірне нерухоме майно, а саме, що вони з рахунку приватного підприємця, тобто частина майна була придбана за обігові кошти підприємця, отримані від його господарської (підприємницької) діяльності. Про те що рахунок НОМЕР_3 є рахунком приватного підприємця, відповідач надав довідку ПриватБанку. Загальна вартість майна на момент його придбання складає 163 440,00 грн. Таким чином, у вартості майна наявна частка, яка не є спільною сумісною власністю подружжя в сумі 63 440 грн, а є власністю відповідача як приватного підприємця. У загальній масі нерухомого майна сума 63 440 грн становить 39%. Тобто поділу підлягає 61% нерухомого майна. Судами не досліджено мету придбання спірного нерухомого майна, яке придбавалося не в інтересах сім`ї, а з метою здійснення підприємницької діяльності. Судами не враховано та не надано відповідної правової оцінки тій обставині, що відповідач ще до моменту придбання спірного нерухомого майна використовувала частину спірного приміщення у своїй підприємницькій діяльності, що вбачається з договору оренди від 27 січня 2005 року частини спірного нерухомого майна.

Відповідач і на даний час використовує це майно у своїй підприємницькій діяльності. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 02 червня 2021 року у справі № 500/3918/15, від 02 червня 2021 року у справі № 711/1550/18, від 14 липня 2021 року у справі № 310/11746/13, від 07 жовтня 2021 року у справі № 756/1512/19. Суди мали встановити, чи джерела походження коштів, за які було придбано спірне майно, це спільні кошти подружжя, чи кошти від підприємницької діяльності, та з якою метою придбавалось це майно, як і хто його використовує. Для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен встановити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. На думку відповідача, майно, придбане за кредитні кошти в сумі 100 000 грн, складає 61%. Частка позивача в такому разі складає 30,5 %, або 31/100.

Таким чином, вирішуючи спір, суд мав поділити майно наступним чином: присудити все майно відповідачу та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за частку позивача в майні фізичної особи-підприємця.