Восени минулого року Верховною Радою був прийнятий Кодекс, який стосується процедури неплатоспроможності. Призначенням нових законів стало:
• Удосконалення процедури затвердження статусу банкрута;
• Зменшення термінів судового виробництва;
• Поліпшення умов ведення бізнесу за тими напрямками, які враховуються в списках по просуванню України в число провідної двадцятки країн. Ключовим критерієм можна назвати комфортні умови по веденню бізнесу;
• Підтримка рівноправності і однакових можливостей кредитора і боржника при захисті законних прав та в процедурі оформленої неплатоспроможності;
• Зменшення кількості можливостей для зловживання процесом банкрутства.
• На сторінці Міністерства Юстиції України тепер буде надаватися матеріали про фінансовий стан дебітора, а також хід процесу банкрутства. До таких даних належать матеріали, в яких фігурують:
1. Великі угоди або угоди зі сторонами, які мають особистий інтерес, пов'язані з використанням імені боржника;
2. Перелік наявного у дебітора майна;
3. Дебітори боржника, заборгованість яких перевищує допустимі 5% вимог кредиторів;
4. Обтяжене майно боржника;
5. Реєстр з повними запитами кредиторів;
6. Терміни виконання санації або реструктуризації для тих, хто керує процесами банкрутства;
7. Результати аналізу фінансової і господарської діяльності дебітора;
8. Повна інформація про збори кредиторів і їх комітету;
9. Текстові варіанти рішень комітету кредиторів, які додаються в період трьох днів з моменту прийняття і затвердження рішення;
10. Текстовий план санації або реструктуризації, який додається протягом трьох днів з моменту затвердження рішення судом;
11. Документ, що засвідчує майнове і фінансове становище дебітора.
Боржник, як юридична особа, зобов'язаний повідомити господарський суд про виникнення загрози банкрутства. Після виникнення загрози неможливості виконати грошові зобов'язання перед наявними кредиторами, дебітор протягом місяця повинен подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. У разі, коли заява не буде подано вчасно або зовсім не буде подано, то відповідальність буде нести як боржник, так і директор юридичної особи (фірм) за ігнорування вимог, висунутих кредиторами.
Тепер для того, щоб подати заяву про банкрутство до господарського суду, достатньо лише наявності загрози того, що боржник стане неплатоспроможним. Однак варто пам'ятати, що справа по банкрутству буде заведено тільки в тому випадку, якщо в сукупності вимоги кредиторів до дебітора будуть становити не менше трьох сотень мінімальних заробітних плат. А також у разі, коли зазначена заборгованість не була погашена протягом трьох місяців з встановленого терміну для їх погашення.
Вимогами кредиторів називають грошові вимоги, які були підтверджені судом і постановою про відкриття провадження, за яким, відповідно до законодавства, з рахунків боржника списуються кошти. Виходячи з цього, порушення справи про банкрутство швидше можна почати без судового рішення або закінчення терміну в три місяці, коли рішення набуде юридичної сили. З іншого боку, обґрунтування загрози неплатоспроможності позичальника – це непроста справа для кредитора.
Згідно ФЗ про банкрутство, для того, щоб подати заяву, потрібно внести авансовану винагороду арбітражному керівнику за три місяці виконання обов'язків. Це становить три мінімальні заробітні плати.
Однією з позитивних змін можна назвати обов'язкову оцінку майна керівником. Після проведення опису наявного починається процедура розпорядження вилученим, зокрема - реалізація майна. При проведенні аукціонних торгів використовується електронна торгова система і електронні майданчики. Це дозволяє реалізувати вилучене майна за високою ціною, оскільки доступ до аукціону більш простий і може брати участь більша кількість людей. Всі умови реалізації чітко узгоджені з кредиторами. Це дозволяє вести контроль за реалізації вилученого майна керівником. При цьому комітетом кредиторів встановлюється мінімальна допустима вартість реалізованого майна.
Логічним також виглядає і виключення, згідно з яким майно спочатку потрібно реалізувати як цілісний комплекс, оскільки це запобігає використання вилученого повторно. Під час проведення повторних торгів можливе зниження вартості до 1 гривні. Згідно ФЗ про неспроможність, кредитори, запити яких вже забезпечені заставою, переходять в групу кредиторів четвертої черги, оскільки кредиторські вимоги виявилися не покритими вартістю залишеного в заставу майна.
Всі угоди, які будуть укладені боржником після процедури банкрутства підприємства, або угоди, укладені за три роки до справи про банкрутство, визнаються господарським судом недійсними. Однак, анулюються не всі угоди, а лише ті, які по були розглянуті за заявою арбітражного керівника або кредитора, або якщо угоди завдали суттєвих збитків боржнику або кредиторам. Фігурують такі підстави:
• Боржник виконав свої зобов'язання раніше обумовленого терміну.
• До відкриття провадження у справі про неплатоспроможність дебітор взяв на себе зобов'язання, в результаті яких і став повністю неплатоспроможним.
• Виконання фінансових зобов'язань перед кредиторами стало повністю або частково неможливим через відрубність у позичальника цінного майна.
• Дебітором було здійснено придбання майна, вартість якого значно відрізняється від ринкової. Це враховується тільки в тому випадку, якщо на момент прийняття зобов'язання або його виконання наявного майна у боржника було або стало недостатньо для покриття кредиторських вимог.
• Боржник сплатив борг в той час, коли сума, запитувана кредиторами, перевищувала вартість пропонованого майна.
• Для забезпечення гарантій по сплаті заборгованості дебітором були прийняті заставні зобов'язання.
Діюче законодавство допускає можливість відмінити підписані угоди в межах року до моменту відкриття процедури банкрутства юридичної особи. Завдяки цьому термін заперечування наявних угод збільшується до трьох років, що робить можливим ефективну протидію «фіктивному банкрутству» або введенню підприємства в стан банкрутства з ціллю ухилитися від погашення кредиторської заборгованості.
Черговою зміною є поділ кредиторів на класи відповідно до наявної черговістю виконання кредиторських запитів під час процедури санації.
Також зміни торкнулися безпосередньо процедури санації дебітора. Права кредиторів були укріплені, а дискримінаційні норми скасовані. Це дозволило забезпечити кредиторам рівноправні умови.
