Супер скорочене провадження в адміністративному провадженні. Податківці перетворюються на "каральний орган".

На початку 2010 року я зустрівся із одним колегою юриста за чашкою чаю. І він розказав мені про дивний випадок.

До його клієнта дзвонили на мобільний телефон із адміністративного суду й сказали, що сьогодні буде суд по його підприємству. Клієнт зрозуміло, що подзвонив до свого юриста. Останній їх заспокоїв і сказав, нехай роблять офіційний виклик і тоді ми підемо в суд. Або якщо хочуть – нехай приймають рішення без нас, а ми його по формальним причинам оскаржимо.

На тому й порішили. Того ж дня відбувся ще один дзвінок до клієнта. І знову із суду. Тепер його повідомили, що засідання перенесено на завтра! І завтра буде винесено рішення. Це юриста вже насторожило. Він сам зробив дзвінок в суд і там виявив, що справа розглядається в порядку 183-3 КАСУ.

Відкриваємо кодекс – і… ховайтеся підприємці. Податкову службу цією статтею перетворили на "каральний орган". Це коли в тебе прав не має, а податкова "Бог".   

Читаємо назву статті 183-3 КАСУ "Особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби". Із самої назви видно: це орган із "супер пупер ультра статусом". Його документи розглядаються не в загальному порядку, а спеціальному.

Далі вказано, що розглядаються подання податкової щодо:

• зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;
• підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;
• стягнення коштів за податковим боргом.

Тобто справи з приводу того, як покарати платника податків.

Це єдина стаття Кодексу адміністративного судочинства, де строки вимірюються годинами! Добре, що хоч не забули виключити з обрахунку святкові дні…

Ну і саме головне. Суд приймає постанову не пізніше 96 годин (три дні) з моменту встановлення обставин. І, контрольний вистріл, постанова підлягає негайному виконанню.
Тепер вимальовуємо абстрактну ситуацію.

Податкова міліція надумала звернутися до суду в порядку статті 183-3 КАСУ із поданням про стягнення податкового боргу на 300 тис. В той час, коли ця сума рівна торговому обороту підприємства за два роки.
Звернулися, зібрали документи. Зрозуміло, що повідомити відповідача за 96 годин ніколи. Розглядають без нього. Адже неявка сторін не перешкоджає розгляду. Розглянули, видали постанову. Податкова направила постанову в ДВС. Остання, в свою чергу, порушила виконавче провадження, здійснила арешт рахунків та майна.
І тільки тут підприємство дізнається про наявність якогось податкового боргу. Отримує в суді рішення. Оскаржує його, скоріше не оскаржує, а просить поновити строки, бо останні вже пропущені.

Невеличкий відступ. На днях мені прийшла відповідь із Київського апеляційного адміністративного суду. Відповідь була направлена на заяву, в якій я просив, щоб мені надали інформацію про хід розгляду апеляційної скарги. Адже із моменту подачі пройшло пів року. Мені пояснили, що скарга ще не зареєстрована.
Скарг тільки зареєстрованих – понад 100 тис. А тих, які навіть не зареєстровані – 130 тис. І серед отих 130 тис. і знаходиться моя. Ну що ж, почекаю ще пів року.

І тепер повертаємося до потенційної ситуації. Майно арештоване, рахунки теж. Господарська діяльність зупинена. Є перспектива попасти в список 130 001-ї справи в апеляційній інстанції. 
За час, коли справа перейде в списку до 10121-ї ДВС уже все майно продасть. І зніме всі кошти із рахунків. А ти зможеш тільки заяву написати про прискорення розгляду апеляційної скарги.

Ну що тут скажеш. Де змагальність у суді? Де диспозитивність? Де право на апеляційне оскарження? Навіщо воно після того, як майно підприємства продано?
На ці питання ніхто ніколи не дасть відповіді. І тільки пам’ятником над руїнами твоєї фірми буде Кодекс адміністративного судочинства. А на надгробній плиті буде написано "Пал жертвой статьи 183-3 КАСУ".