Щодня все більше стає актуальним питання пов’язане, із прийняттям закону «Про податок на розкіш». Варто порівняти таку податкову практику у світі та чи приживеться така податкова новація в Україні.

Вважаю за необхідне поділитися своїми думками із Вами.

Отже.

По-перше: Цілком стане зрозумілим, що з того моменту, коли почне діяти даний Закон («Про податок на розкіш»), більшість населення нашої держави буде вважати про настання «соціальної справедливості». 
«- Нарешті, і «Вони» почнуть платити за те, що «накрали» у нас, та нехай сплачують податки і повернуться ці кошти в бюджет держави, з якого потім мені за такий рахунок підвищать заробітну платню, значно буде знижено комунальні послуги, та подешевіє пальне, хліб та інші продукти. Може і ми почнемо тепер пристойно жити за їх рахунок, адже «Вони» все покрали у нас та їздять на дорогих авто, живуть у великих маєтках, тому нехай платять».

Така, позиція більшості українців на сьогодні панує в державі. Кожен громадянин який входе в таку «більшість» вважає саме так та надіється на покращення свого життя за рахунок збільшення бюджету завдяки початку дії вказаного закону.

Але варто все ж таки, розвіяти «хмарки» надії більшості громадян. Поповнення бюджету за рахунок «тих хто накрав» після вступу у дію даного закону – не буде! Так як не відбулося покращення життя більшості населення, після прийняття цілої низки соціально-направлених законів, щодо надання пільг та забезпечення: «дітей війни», інвалідів чорнобиля, колишніх військовослужбовців та членів їх сімей, учасників бойових дій, працюючих пенсіонерів та ін.

Проект Закону «Про податок на розкіш» носить популістський характер, та в своїй більшості покликаний створити у більшості «ілюзію справедливості». В рахунок тих, хто володіє даною розкішшю буде сплачувати такий податок взагалі, ще менше про такі випадки буде знати та сама більшість, а з екранів телевізора, більшість людей будуть чути від своїх обранців про запровадження даного закону, про його бездоганний механізм дії та про те, які «неймовірні» суми грошових коштів надходять до бюджету, що в свою чергу дає можливість направити їх на розвиток медицини, науки, альтернативних джерел енергії тощо.

І зрозуміло, що це все буде чути більшість від того, хто у відповідності до норм даного закону та в порядку передбаченому даним законом чесно та справно сплатив відповідні грошові кошти за наявну розкіш. Будемо сподіватися, що все ж такі так і буде відбуватися.

Але, в будь-якому випадку доцільність у прийнятті цього закону є, оскільки ті органи, на яких також буде покладено контроль за сплату податку на розкіш, почнуть діяти на підставі своїх повноважень та «поповнювати» державний бюджет, шляхом перерахування коштів, які були сплачені особами, добровільно чи ні, що володіють тією розкішшю перелік який і вказаний у даному законопроекті.

По-друге: Проаналізувавши законодавство інших континентів та держав світу, можна порівняти загальну таку картину, яка пов’язана із податком на розкіш. Яка ця «картина» існує в світі, зараз ми і побачимо:

Азіатська «картина» виглядає наступним чином:
Китай - має найвищий податок у східно-азіатському регіоні. І це необов’язково повинна бути сама розкіш (авто, мотоцикли, величезні квартири, маєтки, яхти тощо). Все набагато простіше і закладено у менталітеті самого народу та політичній волі як і влади так і суспільства.

Якщо прийнято той чи інший Закон – все суспільство виконує його на всі сто відсотків, та підвищені ціни на будь-що стають звичайними та типовими. Якщо Ви намагаєтесь вести переговори та «вирішувати це питання» іншим шляхом, в сторону зменшення суми податків – то перед Вашим обличчям буде стояти законослухняний громадянин Китаю, і кричати що Ви зобов’язані сплатити саме зараз і в тому розмірі, що передбачає закон.

В Індії загально прийнятих цін майже на будь-що не існує. Ви можете придбати 1 кг. бананів у продавця за чотири центи. Торги починаються в 25 центів. Ви можете знизити ціну до 12 центів. Такий процес відбувається майже кожен день і стосується він далеко не тільки самих бананів.

Податки у Таїланді збираються безболісно. Туристів розважають власним способом і «загоняють» їх у спеціальні частини Бангкока. Майже більшості із Вас згадався фільм «Мальчишник 2», звісно тим хто його дивився. Організовані тури по півночі держави, острови – насправді є не зовсім нормальними, які на перший погляд можуть здатися самим туристам. Штраф в своїй переважної більшості стягується з мандрівників, туристів аніж із власного населення. Обравши такий шлях розвитку, Таїланд погруз у корупційних скандалах, масової брехні і злодійства.

Сінгапур має найнижчий податок на розкіш у цьому регіоні. Боротьба з корупцією як Ви знаєте захоплює дух, це одна з багатьох речей яка вдало запровадила влада цієї щасливої держави. В Сінгапурі існує смертна кара та порядок. Думаю, що далі продовжувати не має смислу.

Європейська податкова «картина».
Податки в Греції є астрономічно високими. Та до чого це привело Ви всі бачите і самі. Знедавна в Італії ситуація покращилася. Ще років 10-15 тому назад, в джерелах масової інформації можна було дізнатися про те, що літом Італійці взагалі не працюють. Але сьогодні Італія також переживає не найкращі часи.

Німеччина має найнижчий податок на розкіш. Оскільки вважаю, так історично склалося, що німці роблять все правильно. Абсолютно все. Нідерланди також тримаються на одному рівні із німцями у податковій сфері.
Податок на розкіш є страхітливим в Хорватії. Боснія навпаки має найнижчий податок на розкіш. Те ж відноситься до Туреччини.

Податковий «пейзаж» південної Америки.
Аргентина має найнижчий податок на розкіш, вони занадто горді, щоб у когось вкрасти, не говорючі про інших. Буенос-Айрес є винятком, де палають шалені пристрасті: футбол, смажене м'ясо і величезна кількість туристів. Песо і долар США за звичай були валютами на рівні по відношенню один до одного. Тепер песо коштує до двадцяти п'яти центів, відповідно і економічна ситуація, зокрема в сфері оподаткування розкоші змінилась. Бразилія є найгіршим із південноамериканського регіону, щодо податкової системи взагалі. Величезна різниця в соціальному житті держави не є гарантією стабільності Бразилії. Це правило повинно бути взято за озброєння нашими – Українськими «Керманичами».

Отже на мій погляд світова картина більш менш є чіткою та зрозумілою. Формула успіху державної системи проста: Чим більше успішна країна у всіх сферах її життя – тим менша та простіша система оподаткування взагалі та численність заможних громадян є значно більшою.

По-третє: Дане нововведення ("Про податок на розкіш") аналогом транспортного збору все-таки не варто вважати, оскільки треба бути більш уважнішим тим хто приймає даний закон та навчитися відділяти окремо «мухи» та самі «котлети» один від одного.

По переду будуть відбуватися голослівні заяви стосовно того, що запровадження податку на розкіш надасть змогу обійтися без збільшення акцизу на паливо, що в свою чергу надасть можливість покращувати якість доріг та саму безпеку учасників дорожнього руху. Я задам Вам просте запитання. Чи знає хтось, щоб десь була відремонтована, більше того, прокладена нова дорога за ті кошти які надійшли до бюджету від збільшення акцизу на паливо? Де саме? Правильно, про такі випадки більшість населення і не дізнається, оскільки в масштабах держави цього не було.

Варто теж сказати, що нафтотрейдери зацікавлені в тому, щоб акцизи на паливо збільшувалися й надалі. Так воно і буде.

Отже, повертаючись до наших «мух з котлетами» ми повинні розуміти. Що Законопроект «Про податок на розкіш» регулює інші правовідносини між суб’єктами в самій державі, так само як і Закон щодо транспортного збору, який у 2011 році був замінений збільшенням акцизом на паливо, регулює інші правовідносини. Єдино що в цих двох документах є спільним це слово – Автотранспорт.

По-четверте: Абсолютно не бачу причин для того, аби його не ухвалювати у 2012 році. Він знайде великої популярності серед більшості населення, оскільки більшість з «легкістю» видохнуть повітря з грудей, з тією думкою, що нарешті і «вони» нехай почнуть платити. 
І на останок, хочеться побажати тим самим «Керманичам»: не вигадуйте велосипед – візьміть його найкращі деталі у того, хто його вже давно вигадав, та складіть разом.